Формування українсько-польських туристичних кластерів як напрям посилення конкурентоспроможності
Виявлені у попередньому розділі факторні природні та набуті конкурентні переваги геоекономічного розміщення прикордонних регіонів сусідніх держав, (природні та туристично-рекреаційні ресурси, географічна близькість, спільні риси менталітету та історичного минулого, значні обсяги туристичного обміну, підго¬товка до проведення в 2012 р. Чемпіонату Європи з футболу) сприяють по¬дальшому розвитку і впровадженню нових форм міжрегіональної співпраці в сфері туризму. Актуальність цього напряму для Львівської, Волинської та Закар¬патської областей посилюється ще й тим, що області Західного регіону України фактично набули статусу прикордонних територій до Європейського Союзу.
Дослідження, проведені у попередньому розділі, показують, що рівень конкурентоспроможності туристичної сфери у Польщі є вищий, ніж в Україні, кращим є розвиток туристичної інфраструктури, досконалішим – інституційне забезпечення, а промоційна діяльність в сфері туризму – науково обґрунтованою і, внаслідок цього, ефективнішою. Проте, незважаючи на наявні конкурентні переваги, Польща активно співпрацює в туристичній сфері, залучає українські партнерські організації до технічних програм, які реалізуються за фінансової підтримки структурних фондів ЄС.
В умовах підготовки до проведення Євро-2012, постала необхідність покращання туристичної інфраструктури та промоції туристичного потенціалу країн на міжнародних ринках. В цьому контексті об’єднання зусиль прикордон¬них регіонів, які внаслідок периферійного розміщення є або депресивними, або відносно відсталими, може стати ефективним заходом посилення конкурентних позицій туризму та стимулювання його розвитку саме в прикордонних регіонах.
Програмними документами загальнодержавного та регіонального рівнів розглядається проблема формування сучасної інфраструктури туристичної сфери. У Стратегії економічного і соціального розвитку України (2004–2015 рр.) «Шляхом Європейської інтеграції» визнається, що «Процес модернізації застарілої туристичної інфраструктури та залучення інвестицій в її розвиток характеризується низькими темпами... Держава, по суті, втратила контроль за її розвитком та регулюванням діяльності». Відповідно до пріоритетів, засад та методів покращання становища віднесені: створення конкурентоспроможного на внутрішньому та світовому ринках національного туристичного продукту; запровадження спеціальних економічних режимів сприяння будівництву і реконструкції готелів та інших об’єктів туристичної сфери; підвищення якості послуг та ефективності роботи готелів та інших об’єктів інфраструктури; розви¬ток сільського зеленого туризму у гірських селах; покращання підготовки кад¬рів для туріндустрії; формування за участю держави комплексних планів розвит¬ку туріндустрії в окремих туристичних центрах з метою забезпечення належ¬ного рівня комунальної інфраструктури та закладів розміщення, харчуван¬ня, розваг для туристів; завоювання провідних позицій турпродукту на ринках країн СНД та формування позитивного іміджу в країнах ЄС, США, Південній Кореї, Китаї, Канаді, Японії, Близького Сходу та Перської затоки через реалі¬зацію ефективної рекламно-інформаційної політики; розвиток системи молодіж¬ного і дитячого туризму, зокрема через створення мережі студентських готелів, оновлення матеріальної бази мережі дитячих оздоровчих таборів. А головна ціль передбачає формування мережі економічно самодостатніх туристичних центрів та курортів, збільшення кількості працівників у сфері туризму [38, с.206-207].
