Публічна влада – інституціональна складова сучасного українського конституціоналізму
Демократично-правова сутність та цілеспрямованість сучасного українського конституціоналізму до конституційно-правової свободи людини передбачають відповідну організацію публічної влади, яка повинна бути, передусім, демократичною та обмеженою (самообмеженою) в інтересах громадянського суспільства та особи. Iнституціональний рівень системи сучасного українського конституціоналізму, крім його нормативної основи (конституції і конституційного законодавства), включає такі публічно-владні інститути, як інститут державної влади та інститут публічно-самоврядної влади, що в сукупності є владою публічною.
Дефініції публічної влади, державної влади і самоврядної влади є різними за своїм змістом, але вони об’єднані загальним родовим поняттям – влада. Це одне з тих небагатьох соціальних явищ, інтерес до якого не згасає впродовж століть. Зокрема, не втрачає актуальності проблема сутності, походження влади, способів її здійснення.
Походження влади має велике значення, оскільки «утворює один з елементів, що призводять до участі громадян у здійсненні влади, тобто закладає фундамент легітимності державного ладу» [127, c. 51], є однією з гарантій становлення, розвитку і функціонування інститутів громадянського суспільства як однієї з найважливіших передумов формування конституціоналізму.
