Конституційна реформа – головний напрям формування сучасного українського конституціоналізму
Формування і реалізація функціонального механізму сучасного українського конституціоналізму здійснюється в умовах конституційного реформування в країні. у зв’язку з цим актуалізується дослідження конституційної реформи в Україні як основного напряму конституційного розвитку су¬спільства й держави.
Конституційна реформа традиційно подається як процес прийняття Конституції або як процес підготовки і внесення змін до Основного Закону держави [див., напр.: 342]. Метою та підсумковим етапом конституційної реформи називають «ухвалення на загальнонаціональному вирішальному (затверджувальному) референдумі нової редакції Конституції України» [340, c. 144]. З подібними зауваженнями важко погодитися через те, що конституційна реформа за своїми цілями і змістом є значно ширшою, ніж процедура оновлення тексту конституції загалом або окремих її положень.
Ґрунтуючись на теорії конституційних реформ, правових реформ, а також практиці конституційних перетворень, можна сформулювати доктринальні основи конституційної реформи в Україні – самостійного напряму формування сучасного українського конституціоналізму. Передусім, як обґрунтовано зазначено в юридичній літературі, особливістю конституційної реформи є те, що «вона є, з одного боку, соціально-політичним, а з іншого – правовим процесом і виражає як динаміку найбільш важливих су¬спільних відносин, так і динаміку засобів їх правового регулювання» [173, c. 8].
Конституційна реформа спрямована на перетворення су¬спільства і держави. Ці перетворення мають багатоаспектний, складний, поступальний характер, але при цьому їх домінуюче завдання – формування системи сучасного українського конституціоналізму.
