Трансформація просторового розвитку промислового комплексу регіону
В умовах посилення глобалізаційних процесів, які безпосередньо впливають на промисловість країни та її регіонів, зростає необхідність застосування інновацій та підвищення рівня конкурентоспроможності промислового комплексу регіону. Конкурентна боротьба між товаровиробниками є складовою ринкових відносин, а рівень конкурентоспроможності – критерієм адаптації підприємств до ринкових умов господарювання. На тлі зростання ролі регіонів у розвитку країни, велика увага повинна приділятися відродженню промисловості регіону як важливої ланки. Формування та розвиток промислового комплексу регіону на новій основі, адекватній сучасним вимогам функціонування господарюючих об’єктів повинно стати пріоритетною задачею.
Теорія промислових комплексів бере початок свого розвитку у 20-х роках ХХ століття. В цей час з’являються перші розробки ідей комплексного розвитку народного господарства І.Г. Александрова, Г.М. Кржижановського. Але першим в питаннях теоретичних досліджень та розробок утворення та розвитку виробничо-територіальних поєднань (комплексів) слід вважати М.М. Колосовського, який в 30-х роках запропонував характеристики до вже сформованих або потенційно можливих комплексів. Пізніше М.М. Колосовський працював над визначенням та розкриттям таких понять як «виробничих комплекс», «виробничий комбінат». В 50-х роках ХХ століття з’явилися перші фундаментальні теоретичні дослідження проблеми розміщення промисловості та її комплексного розвитку таких вчених як Я.Г. Фейгіна, А.Є. Пробста, О.Г. Омаровського, П.М. Алампієва, М.М. Некрасова тощо, а пізніше В.В. Кистанов, Е.Б. Алаєва, Є.Д. Силаєва, Н.І. Шрага тощо. Розвитку промислових комплексів присвячу праці наступних вчених: А.Т. Хрущова, Л.М. Корецького, М. М. Паламарчука, Ф.Д. Заставного та інших. Перші закордонні напрацювання з питань дослідження промислових комплексів також з’явилися на початку ХХ століття в працях Т. Паландера, А. Вебера, хоча їм передували просторові моделі промисловості В. Лаунгардта. Засновником теорії просторої економіки прийнято вважати Августа Льоша, який в свої дослідженнях висвітлював питання розміщення економіки в цілому. Одночасно з цим з’явилися праці і іншого німецького вченого В. Крісталлера, в яких відображалися пошуки автором просторових закономірностей розвитку продуктивних сил та невиробничої сфери. Вагомий внесок в розвиток теорії розміщення та вивчення промислових комплексів привніс У. Ізард, який в своїй праці [52] аналізуючи розміщення не окремих галузей промисловості, а їх сукупностей – комплексів, доходить висновку, що розміщення певних галузей впливає на розміщення інших, а просторове положення галузей в комплексі призводить до істотної економії. Серед вчених, що вивчали питання комплексного розміщення промисловості слід зазначити французького економіста Жана Шардонне, який зробив спробу визначити поняття індустріального комплексу, представити його класифікацію, виявити фактори, які впливають на комплекси. Проблеми агломерації індустрії вивчав американський вчений Гарольд Маккарті. Математичні методи розміщення промисловості почали використовувати голландські економісти Я. Тинберген, Хендрикус Бос та інші. В подальшому питаннями територіального розміщення, комплексного розвитку та функціонування промисловості займалося багато провідних вітчизняних та закордонних вчених, сучасні праці який є актуальними. Отже, дослідження стосовно формування та розвитку промислового комплексу регіону інтенсивно ведуться протягом століття і розкривають накопичені теоретичні та практичні розробки та досвід.
