Наукові організаційно-економічні засади ефективного функціонування цукробурякового підкомплексу
Подальший розвиток та ефективне функціонування підприємств цукробурякового підкомплексу як Тернопільської області, так і України загалом, у значній мірі залежатиме від обґрунтування організаційно-економічних засад їх розвитку, створення належної законодавчо-правової і нормативної бази, що повинна спрямовуватись на: запровадження однакових умов для забезпечення необхідними матеріально-технічними ресурсами підприємств усіх форм господарювання; застосування бурякосійними господарствами ефективної системи заготівлі та транспортування цукрового буряку на переробні підприємства з метою мінімізації втрат сировини; створення сприятливих умов для зміцнення та вдосконалення агропромислової інтеграції; розвиток інноваційної виробничої інфраструктури та підтримку соціальної сфери; здійснення ефективної та гнучкої фінансово-кредитної і податкової політики; захист і підтримку вітчизняних товаровиробників тощо.
Перспективним напрямом розвитку та вдосконалення регіонального цукробурякового підкомплексу є укріплення його виробничо-територіальної єдності, створення дієвих агропромислових формувань (асоціації, корпорації тощо) шляхом розвитку горизонтальної та вертикальної інтеграції. Це дасть змогу об'єднати економічні мотивації та інтереси партнерів таких формувань для досягнення спільної мети: задоволення споживчого попиту на цукор (кондитерські вироби тощо) через збільшення обсягів виробництва цукрових буряків; здійснення їх високоякісної переробки на цукрових заводах і, як наслідок, отримання та справедливий розподіл прибутку для відтворення ефективного виробництва.
Обґрунтування суті поняття ефективності, правильне формулювання цієї категорії мають важливе значення для розробки теоретично обґрунтованої методики визначення її рівня, що дасть змогу використовувати цю методику на практиці.
Зазначимо, що в сучасній економічній літературі відображені різні підходи до трактування економічної ефективності процесу виробництва в цілому та аграрного зокрема.
Деякі вчені-економісти [35, 42, 81, 151] зводять економічну ефективність відтворення до оцінювання затрат і результатів у сфері матеріального виробництва, аргументуючи це тим, що матеріальне виробництво відіграє визначальну роль у формуванні ефективності.
Водночас з цією точкою зору є й протилежна, при якій роль матеріального виробництва у формуванні ефективності явно недооцінюється і визначається фондом споживання як складовою частиною національного доходу з додаванням до неї нематеріальних послуг [238].
