Світовий досвід функціонування цукробурякового підкомплексу та можливості його використання в Україні
Досвід більшості розвинутих країн світу показує, що ефективний розвиток цукробурякового підкомплексу може бути забезпечений при різних формах власності однак лише за умов високого рівня господарської діяльності. Розвиток будь-якого підприємства відбувається під впливом комплексу внутрішніх і зовнішніх чинників, особливо важливу роль відіграє вибір економічного механізму господарювання. Ринкові умови власне й потребують нових економічних методів господарювання.
Держави світу, що займаються виробництвом бурякового цукру, здійснюють державне регулювання внутрішнім ринком через застосування дієвих економічних заходів, зокрема квот та гарантування цін на цукор і сировину. Ціни на внутрішніх ринках країн, що виробляють цукор, вищі, ніж на стихійному світовому ринку в 1,1 – 1,4 раза. Найорганізованіший ринок цукру, як свідчить література [79, с. 110; 166, с. 298; 184, с. 202], в країнах Європейського Союзу, США, Швеції, Фінляндії та інших країнах, де розвиток галузі регулюється державними структурами (табл. 1.1).
Зазначимо, що в Україні, де якість і родючість ґрунтів, кліматичні умови вважаються одними з найкращих у Європі, врожайність цукрового буряку за 1986 – 1990 роки становила 26,8 т/га; за 1996 – 2000 роки – лише 17,4 т/га; за 2001 – 2003 роки – 19,06 т/га і у 2006 – 2008 роках – підвищилась з 28,5 до 35,6 т/га. У той же час урожайність цукрових буряків упродовж 1991 – 2008 років в Австрії становила 50,0 – 58,0 т/га, Великобританії – 41,2 – 53,2 т/га, Бельгії – 59,2 – 63,2 т/га, Франції – 65,0 – 72,0 т/га.
Вивчення досвіду ведення і функціонування цукробурякового підкомплексу в зарубіжних країнах свідчить про те, що там здійснюється концентрація виробництва, особливо на підприємствах переробної промисловості [23, 25, 27, 94, 172, 181, 213]. Європейські країни, що виробляють цукор з цукрових буряків, проводять технічне переоснащення переробних підприємств через їх укрупнення та виведення з експлуатації малопотужних та неефективних підприємств.
