Оптимізація організаційно-виробничої структури підприємств цукробурякового підкомплексу
У виробничу структуру цукробурякового підкомплексу АПК входять бурякосійні господарства, заготівельна і переробна база цукрових заводів. Ефективність функціонування підкомплексу в значній мірі залежить від оптимізації його виробничої структури, збалансування міжгалузевих економічних відносин, досягнення чіткої організації технологічного процесу на стадії вирощування цукрових буряків, їх заготівлі та переробки.
Особливу увагу слід зосередити на стадії переробки цукрових буряків, враховуючи те, що цей процес триває лише 80 – 100 днів, впродовж яких необхідно скоротити до мінімуму втрати ваги і цукристості коренеплодів при зберіганні на заготівельних площадках за рахунок раціональної організації збирання урожаю і його переробки. Найоптимальнішим варіантом вирішення цього завдання є скорочення терміну між збиранням цукрових буряків та їх безпосередньою переробкою при максимальному завантаженні потужностей цукрових заводів [70, 87, 123].
Практика свідчить про те, що не завжди вдається забезпечити повноцінне використання наявного потенціалу співпраці виробників цукросировини і її переробників. До основних стримуючих факторів можна віднести відсутність узгоджених інтересів у спільних кінцевих результатах діяльності. Тому основним напрямом вирішення існуючої проблеми є ліквідація міжвідомчих перешкод у взаємопов’язанх сферах, шляхом поєднання економічних інтересів на основі удосконалення організаційної складової і забезпечення оптимальної структури кооперованого виробництва.
Необхідно відмітити, що вирішення проблем підвищення ефективності цукрового виробництва через удосконалення співпраці між виробниками цукросировини і її переробниками має свою історію. Ще в першій половині двадцятого століття це питання було складовою частиною тематики наукових досліджень інституту цукрової промисловості. Однак отримані результати дослідження, що передбачали створення агроіндустріальних комбінатів, в яких поєднувалося вирощування і переробка цукрових буряків не знайшли свого втілення на практиці.
Експерименти зі створення об’єднань і систем цукробурякового виробництва, які проводилися в 1970 – 1980-х роках на базі Глобинського цукрового заводу і бурякосійних господарств його сировинної зони Полтавської області, Гоноровського цукрового заводу і виробників цукросировини Ямпільського району Вінницької області, Лучанського цукрового заводу Київської області і Жашківського цукрового заводу Черкаської області та їхніх сировинних зон, показали перспективність даної форми інтегрованого виробництва. Однак в умовах адміністративно-командної системи управління не вдалося реалізувати до кінця ідею агропромислової кооперації. Важливо відзначити, що проект організаційно-господарського поєднання в одній кооперованій структурі вирощування, і переробки цукрових буряків залишається актуальним і нині, в умовах становлення ринкової економіки.
