Оцінка стимулювання розвитку малих та середніх підприємств
Стимулювання розвитку МСП – одна з основних передумов економічного та соціального відродження України, Одеського регіону зокрема. Як свідчить світовий досвід, стимулювання розвитку МСП сприяє збільшенню обсягів виробництва і реалізації продукції; збільшенню питомої ваги продукції, яка виробляється МСП у валовому внутрішньому продукті; збільшенню надходжень до бюджетів всіх рівнів; підвищенню бізнес-культури та кваліфікації підприємців тощо. Питання про зростання ефективності стимулювання розвитку МСП постійно знаходяться в центрі уваги науковців, держави, різноманітних установ. За кордоном значна увага приділяється саме стимулюванню розвитку МСП [90- 100 та ін.].
На наш погляд, можна виділити основні напрямки стимулювання розвитку МСП: фінансово-кредитний, нормативно-правовий, розвиток інфраструктури підтримки МСП. Розглянемо кожний із них.
Погодимось з думкою групи вчених [101-109], які вважають, що мікрокредитування є найбільш доступним інструментом підтримки МСП. Воно спрямоване на потреби малого й середнього бізнесу, який не має можливості користуватися послугами банків, інших кредитних організацій, не зацікавлених у роботі з дрібними позичальниками. Зазначимо, що мікрокредитування активно розвивається останні 30 років. Виникнувши в густонаселених країнах Азії, воно ефективно використовувалось в Латинській Америці та Африці. Прикладами можуть бути "Грамін бенк" у Бангладеш, селянські банки: Рак’ят – The Village Banks (Unit Desa) of Bank Rakyat Індонезия, "БанкоСоль" у Болівії, які виросли завдяки мікрокредитуванню. Також існує і функціонує мережа Райффайзен-банків, французьких Креди-Агриколь, американських Фарм Кредит Систем та ін.
Так, в другій половині XIX століття в Європі, у період реформ, руйнування старих порядків, коли посилилася конкуренція, ремісники й фермери гостро потребували кошти для розвитку. Держава їх не підтримувала, а приватні кредитори через високі ризики й адміністративні витрати на дрібні кредити пропонували занадто високі відсотки, руйнівні для фермерських господарств.
В 1847р. мер німецького міста Вэйербуша Фрідріх Вільгельм Райффайзен почав використати свій невеликий капітал і пожертвування багатих людей для створення суспільств благодійного кредитування в допомогу своїм незаможним співвітчизникам. Ті, хто мали потребу в коштах на розвиток, повинні були не покладатися на приватні пожертвування й соціальну допомогу держави, а прагнути допомогти собі самі, створюючи союзи й кооперативи, які дали б їм можливість продавати свою продукцію на більш вигідних умовах і в такий спосіб витримувати конкуренцію.
Перший кредитний союз кооперативів Райффайзен був створений в 1846 році. Система розвивалася й протягом XX-го століття, була створена група "Райффайзен", з головною установою Raіffeіsen Zentralbank Oesterreіch, яка є однієї із провідних фінансових європейських груп та спеціалізується саме на малому та середньому бізнесі. Таким чином, можна зробити висновок, що саме кредитна допомога, надана на поворотній, платній основі та на прийнятних умовах є дієвим інструментом стимулювання розвитку МСП.
Зазначимо, що розходження між мікрокредитуванням та іншими формами кредитування пов’язано з розмірами кредиту і величиною самого підприємства, яке визначається обсягом реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Стаж роботи підприємства повинен бути не меншим, ніж 3 місяці, майновий і фінансовий стан має бути задовільним. Особливістю аналізу кредитоспроможності малого та середнього бізнесу є те, що аналізується "тіньовий" бізнес клієнта, отже, залучаються клієнти, які офіційно вважаються неплатоспроможними.
