Міжнародно-правові підходи щодо змісту діяльності адвокатури як суб’єкта запобігання злочинам
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про адвокатуру», діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами України і статутами адвокатських об’єднань – і жодного слова про те, що в своїй роботі як окремо взяті адвокати, так і їх об’єднання, крім цього, користуються й міжнародно-правовими актами.
Саме тому одним з елементів предмету даного дисертаційного дослідження й було вибрано зазначене питання, тим більше, що інтеграція України у міжнародне співтовариство, зокрема у Європейський Союз, стала поточним завданням сьогодення [280]. Зокрема, як встановив М.І. Хавронюк, у вітчизняних наукових колах правників перелом двох тисячоліть ознаменувався активними дискусіями з приводу можливості та необхідності інтеграції (об’єднання з метою координації дій) України з іншими державами Європи та пов’язану з цим гармонізацію у сфері законодавства [382, с. 4].
Крім цього, провідні українські вчені, включаючи Ю.С. Шемшученка, звернули увагу суспільства і наукової громадськості на те, що ми іноді не надаємо належної уваги перевіреному століттями зарубіжному досвіду з тих чи інших питань, хоча інтеграція України у європейські структури ставить питання про зближення українського і європейського права [396, с. 13]. І це при тому, що норми європейського права містяться в актах практично всіх європейських міжнародних організацій, зокрема Ради Європи та Європейського Союзу [397, с. 26].
