Фундаментальна заміна орієнтирів сучасної економіки, яка у розвинених країнах визнала, а у тих, що розвиваються, визнає новими рушійними силами інформацію та знання [141; 221, с. 269-270], що суттєво впливає на теорію і практику управління. У першу чергу це стосується такого об'єкта управління як персонал організації, оскільки саме він є носієм, відтворювачем та генератором знань, а також основою формування високопродуктивного людського капіталу [139], що визнано на державному рівні як важливе стратегічне завдання розвитку національної економіки України. Роберт Нортон Нойс, винахідник інтегральної схеми, засновник корпорації Intel, а з 1988 до 1990 голова дослідницького консорціуму уряду США, відзначав, що "персонал компанії є її найціннішим ресурсом і джерелом прибутків. Можна зруйнувати заводи, вивести з ладу обладнання, втратити технології, але якщо залишиться персонал, то за 3 роки можна відновити діяльність будь-якої компанії" [231]. Отже, персонал підприємства за умови коректного та ефективного управління визнається невичерпною конкурентною перевагою [224], а його інтелектуальний капітал – найціннішою складовою сукупного капіталу [14; 49, c. 31; 92; 203].
Застосування актуальних, дієвих, ефективних підходів до управління пе-рсоналом підприємства є основою ефективного використання його знань, умінь, навичок, творчих здібностей, запорукою підвищення продуктивності діяльності самого персоналу та результативності всієї організації. Для вибору та застосування адекватних управлінських технологій необхідно визначити фактори, що впливають на зміну підходів до управління персоналом і зумов-люють необхідність їх розвитку; визначити з урахуванням усіх особливостей функціонування економіки знань зміст понять "персонал", "управління", "управління персоналом", визначити ступінь впливу зовнішнього середовища організації на процес управління його персоналом, охарактеризувати модель організації як основу внутрішнього середовища управління та модель людини в сучасній організації одночасно і як об'єкт, і як суб'єкт управління. Вирішення перерахованих завдань дозволить обґрунтовано здійснити вибір засад та принципів управління персоналом, які стануть основою для його подальшого розвитку та адекватною відповіддю на стрімкі зміни в економіці.
Соціально-економічний добробут суспільства значною мірою залежить від підвищення адаптивності підприємств до суспільних трансформацій. Од-нак перенасичення економічної системи суспільства інформацією та знаннями ускладнює прогнозованість їх взаємодії з зовнішнім середовищем [60, с. 84; 68, с. 13; 124, c. 30; 141]. Зміна характеру і сутності зовнішньо-організаційних (підприємство-споживач, організація-організація) та внутрішньоорганізацій-них (підприємство-працівник, організація-індивід) відносин ускладнює розу-міння самого підприємства та його управлінську модель [130, с. 79]. Переду-мовами цього, а також факторами, що його зумовлюють, є тенденції:
