Знання підприємства як об'єкт управління: організаційно-інформаційний аспект
Останнім часом знання і компетенція все частіше розглядаються як один з основних економічних ресурсів промислових організацій і економіки в цілому. Уявлення про суть категорії знань змінювалися впродовж багатьох століть, відображаючи різну глибину пізнання світу і роль знань у житті суспільства. Звідси безліч різних підходів до визначення поняття та сутності знань, характерних для представників різних економічних й управлінських теорій. Суттєвим є те, що наприкінці XX – початку ХХІ ст. знання почали розглядатися як найважливіший економічний чинник розвитку. Тому проблеми управління знаннями набули особливого значення на рівні як організацій та підприємств, так і суспільства в цілому.
Для побудови ефективної системи управління знаннями підприємства необхідно розглянути поняття і зміст знань як об'єкта управління.
Як зазначає Б.З.Мільнер, головними особливостями знань як об’єкта управління в організації є [136, c.59]:
1. Подвійна роль в організаційних процесах: знання є одночасно і ресурсом і результатом діяльності, вони виявляють себе і на "вході" і на "виході" системи, виступають сировиною та готовим продуктом одночасно.
2. Знання є невід'ємною частиною людської сутності, їх носіями є люди, які в ринковій економіці виступають одночасно як власники знань, що прагнуть вигідно продати свою власність, і як покупці, що набувають знання в різних формах (у вигляді ресурсів і продуктів).
Особливості знань як об'єкта управління знаходять відображення у ви-значеннях цього поняття.
Так, у роботі [105] знання визначаються як рухоме поєднання структурованого досвіду, контекстної інформації і експертного бачення, яке створює рамки для оцінки й інкорпорації нового досвіду та інформації. Автори називають це визначення робочим, оскільки воно орієнтоване на практичне використання в організації.
Американський центр продуктивності і якості визначає організаційне знання як "корисну інформацію у дії" [154, 159].
