Управління знаннями – це сфера, яка включає в себе навчання й розви-ток, інформаційні технології та керівництво людськими ресурсами. Наявність моделі, яка демонструє всю різноманітність діяльності в процесі управління знаннями, сприяє ефективній організації відповідної управлінської діяльнос-ті. Не відкидаючи системний та комплексний характер процесу управління знаннями, кожний із дослідників формує відповідну модель виходячи з того напрямку, який він вважає пріоритетним в цій управлінській діяльності. Порівняльний аналіз основних моделей управління знаннями подано в табл. 2.1.
Так, модель управління знаннями, в основі якої лежить навчання пер-соналу, пропонують британські спеціалісти в К.Коллінс та Дж. Парселл [79]. Вона базується на стійкому взаємозв’язку ряду процесів: навчання, фіксація і передача знань, використання знань у поточній діяльності (рис. 2.1). Ця мо-дель, на наш погляд, повністю відповідає персоніфікованому підходу (див. параграф 1.3), та є акцентованою виключно на значенні навчання співпраців-ників у процесі управління знаннями.
Запропонована Клаусом Д. Екком модель процесу управління знаннями (рис. 2.2) виходить з того, що аналіз і виявлення знань, а відповідно, і створення нових знань на підприємстві, можливе лише на базі трьох основних процесів – праці, навчання й організації, які він розглядає як замкнені та синхронні [148]. Як мета-процеси Екк виділяє комунікацію і рефлексію.
