Конкурентоспроможність персоналу підприємства: термінологічне визначення та складові
Сьогодні не викликає сумніву роль та значення персоналу в діяльності сучасного підприємства. В умовах сучасного розвитку ринку праці персонал підприємства стає не тільки одним з найважливіших чинників ефективності сучасного підприємства, але й стратегічно важливим ресурсом підприємства, підґрунтям для забезпечення його конкурентоспроможності.
Погіршення кількісних та якісних характеристик трудових ресурсів на ринку праці, його регіональних та галузевих сегментах відбувається на тлі загального підвищення вимог до робочої сили на світовому ринку праці. Проте сучасні умови розвитку ринку праці висувають нові вимоги до робочої сили, а працедавці потребують якісно нової робочої сили, яка має оптимальні показники фізичного, психічного та соціального здоров’я, високого інтелектуального та освітньо-професійного рівня. Отже, йдеться про можливість досягнення високого рівня якості робочої сили, що дасть можливість отримувати переваги в конкурентній боротьбі.
Рівень конкурентоспроможності робочої сили визначається як ступінь можливостей працівника витримати конкуренцію з боку реальних або потенційних претендентів на його робоче місце або претендувати самому на інше, більш престижне. Від рівня конкурентоспроможності працівника залежить специфіка його трудової поведінки (особливості цілеспрямування, прийняття рішення, оцінювання середовища тощо), рівень реалізації й розвитку особистісного трудового потенціалу [14]. З позиції працівника цей показник визначає стійкість його положення на виробництві. З позиції підприємства він визначає перспективи успішної й стійкої фінансово-економічної діяльності. Отже, забезпечення конкурентоспроможності персоналу має велике значення для підприємства, оскільки визначає його становище на ринку праці, впливає на конкурентоспроможність підприємства, дозволяє визначити умови й можливості залучення та утримання конкурентоспроможних працівників.
