Індикативні рівні оцінювання ефективності країнової інтеграції

     

      Поняття "методологія науки" більш широке і ємне, воно містить у собі не тільки методи й способи дослідження, узяті з більш загальних теорій, їх послідовність, але й принципи й форми пізнання. Іншими словами, методологія є теорією методів і методик. Вибір методології дослідження містить у собі ряд обов'язкових етапів: постановка й вибір мети дослідження, визначення принципів дослідження, розробку методики дослідження, у тому числі вибір методів, способів і інструментів дослідження, розв'язку питання про способи перевірки результатів дослідження. Кожна наукова, у тому числі й економічна, школа (плин) розробляли свою методологію дослідження, тоді як методика дослідження, використовувана в різних школах (плинах), може мати досить схожі риси.

      Так, марксизм вивчав економічну систему з погляду класового підходу, історична (інституціональна) школа - з погляду історичного розвитку (історичного розвитку інститутів), неокласична школа - з погляду маржинального аналізу й т.п., але й ті, і інші, і треті застосовували методики, наприклад, досягнення оптимального результату.

      Методологія, методики, методи й інструменти дослідження є найважливішими елементами пізнавального процесу. Пізнавальний процес умовно можна поділити на кілька стадій. Першу стадію процесу ми назвемо "від практики до конкретного знання". Вона має на увазі перехід від почуттєвого сприйняття дійсності й формування вистав про неї до вироблення суджень і умовиводів. Методи, використовувані на даній стадії дослідження, досить зрозумілі й прості. Вони містять у собі: спостереження, порівняння, яке, у свою чергу, може здійснюватися за допомогою таких методів, як вимір і аналогія, а також узагальнення, що створює основу для класифікації явища.

      Сучасні методи економічного дослідження є достатньо різноманітними. Завдання вченого обрати серед них адекватний метод, який би дозволив досягнути цілі дослідження та отримати нове знання про відповідний предмет та об’єкт.

      Історія розвитку науки у 20-му сторіччі, зокрема економічної, свідчить [3], що вчені надавали перевагу здебільшого загальнонауковим та міждисциплінарним методам. Серед них потрібно зазначити системно-структурний аналіз та генетичний підхід [4], синергетику [5], еволюціонізм, [6], інституційний аналіз Д.Норт [7], Р.Коуз, комплекс економіко-математичних методів, тощо. Проте зазначені методи дають в першу чергу уявлення про загальні характеристики стану та розвитку обраного предмету та об’єкту економічного дослідження. Узагальнення, які ґрунтуються на суворій логіці та емпіричній достовірності, лежать в основі одномірного сприйняття економічної дійсності та формують умови для розробки неадекватних економічних моделей, наріжними каменями яких є рівноважні стани, принципи максимізації та умови на кшталт “при інших рівних умовах». Це дає підстави прогресивно-налаштованим вченим констатувати, що «… сучасна економічна теорія будується на конвенції, відповідно до якої розмаїття реального світу залишається поза полем зору, тобто теоретична робота ведеться так, ніби всі економіки однакові.” [8; 53]

      Вся работа доступна по Ссылке