Класифікація кредитів у сфері зовнішньої торгівлі

     

      Як показано в попередньому підрозділі, використання кредиту в фінансовому забезпеченні зовнішньоекономічної діяльності визначається загальноекономічними чинниками – нерівномірністю кругообороту капіталу та незбігом у часі динаміки вхідних і вихідних потоків у процесі діяльності економічних суб’єктів. Ця обставина зумовлює можливість спільного підходу до класифікації кредитів у всіх сферах та галузях економіки: використання єдиних критеріїв класифікації, трактування змісту однотипних форм і видів кредиту та ін. Разом з тим галузеві особливості кругообороту капіталу, технології та організації виробничої діяльності господарюючих суб’єктів окремих галузей зумовлюють помітну специфіку прояву класифікації відповідних кредитних відносин, що впливає і на організацію процесу кредитування відповідних господарюючих суб’єктів. У зв’язку з цим проаналізуємо класифікацію кредиту у сфері зовнішньої торгівлі з двох позицій – з позицій загальновизнаних критеріїв і з позицій галузевої специфіки прояву окремих форм і видів кредиту у цій сфері.

      Найчастіше в економічній літературі використовується класифікація кредитів за наступними ознаками: за формою позиченої вартості, за суб’єктами кредитування, за призначенням, за термінами користування, за забезпеченістю, за ступенем ризику, за способом надання і повернення, за видами процентних ставок, за валютою позики та ін. [1], [31], [69], [72], [91], [124], [126] та ін.

      За суб'єктами кредитування виокремлюють кілька видів кредиту: державний, в якому держава виступає переважно позичальником; приватний, в якому одним із суб’єктів є фізична особа; міжгосподарський кредит (часто має назву комерційного), в якому обома суб’єктами є господарюючі структури; міжнародний кредит, в якому беруть участь резиденти різних країн; банківський кредит, в якому суб’єктами кредитних відносин (одним чи обома) є банки (кредитно-фінансові установи).

      Залежно від цільового призначення кредиту існують такі його види:

      — кредит на формування виробничих запасів (сировини, матеріалів, паливно-мастильних матеріалів, тари тощо);

      — кредит у витрати виробництва (сезонні витрати у рослинництві та тваринництві в сільському господарстві; сезонні витрати на виготовлення торфу, на лісозаготівлі, на ремонтні роботи; на виготовлення продукції з тривалим циклом виробництва — житлових будинків, літаків, кораблів тощо);

      — кредит на створення запасів готової продукції (залишки на складах виробничих підприємств, запаси на складах торговельних організацій тощо); — кредити, пов’язані з виникненням тимчасових розривів у платежах, коли економічні суб’єкти повинні здійснювати платежі, а призначені для цього кошти не надійшли чи надійшло їх мало (виплата заробітної плати, розрахунки з постачальниками, з бюджетом тощо).

      За терміном користування виокремлюють кредити до запитання і термінові.

      Кредити до запитання надаються без попередньо встановленого терміну користування і підлягають поверненню за вимогою кредитора чи за пропозицією позичальника. Такі кредити вимагають стабільних умов на ринку позикових капіталів. Термінові кредити надаються на попередньо визначений термін, їх прийнято поділяти на короткострокові, середньострокові і довгострокові.

      Вся работа доступна по Ссылке