Торговельне фінансування і проблеми його розвитку

     

      Аналізуючи економічну літературу з питань фінансування зовнішньої торгівлі, слід відмітити широке застосування у фахових зарубіжних публікаціях та матеріалах міжнародних фінансових організацій терміну «торговельне фінансування» (trade finance). У вітчизняній літературі – як у періодичних, так і у монографічних, навчальних виданнях – такі випадки є поодинокими. Так, наприклад, Е. Шакірова теж зазначає, що «у сучасній економічній літературі відсутній єдиний підхід до визначення терміна «торговельне фінансування» (Trade Finance) [155]. Набагато частіше зустрічається словосполучення «фінансування зовнішньої торгівлі». При цьому автори не надають чіткого визначення ані торговельного фінансування, ані фінансування зовнішньої торгівлі. Водночас у практичній сфері, зокрема на сайтах банків, пропонуються різноманітні послуги з торговельного фінансування. Наприклад, на думку Е. Шакірової, «у міжнародній та російській банківській практиці склалося уявлення про торговельне фінансування як про фінансування експортно-імпортних операцій клієнтів з використанням різних інструментів та, як правило, із залученням кредитних ресурсів на міжнародних ринках капіталу. Основними провідниками торгового фінансування є комерційні банки, проте активну участь в організації фінансування міжнародної торгівлі беруть також експортні кредитні агентства (ЕКА), експортно-імпортні банки (Ексімбанк), міжнародні фінансові організації та банки розвитку, такі, наприклад, як Міжнародна фінансова корпорація (International Financial Corporation - IFC) та Європейський банк реконструкції та розвитку (European Bank for Reconstruction and Development - EBRD)» [155].

      Усе це дає підстави для аналізу тлумачення суті та змісту торговельного фінансування, його інструментарію, а також взаємної відповідності понять «торговельне фінансування» та «фінансування зовнішньої торгівлі» з погляду теорії, методології та практики. Фінансування зовнішньої торгівлі передбачає фінансове забезпечення діяльності як імпортера, так і експортера.

      Підприємство – імпортер для визначення обсягу коштів, потрібних для оплати імпорту, здійснює розрахунок вартості планових закупок імпортних товарів. При цьому враховуються закупівельні ціни, витрати на митниці (оплата митних послуг, митний збір та ін.), тривалість циклу поставки, рух запасів товарів, умови товарного кредиту, погашення кредиторської заборгованості. Якщо фінансові ресурси, які вивільняються в процесі кругообороту вартості в господарській діяльності імпортера, покривають усі планові витрати імпортера, включаючи оплату імпорту, то фінансування імпортної діяльності здійснюється за рахунок власних коштів підприємства.

      Вся работа доступна по Ссылке