Вплив фундаторів закарпатської школи живопису на становлення педагога-художника
Загальновідомим є феномен закарпатської школи живопису, рівень якої викликає захоплення та слугує взірцем для наслідування майстрами пензля. Й. Бокшай, А. Ерделі, Ф. Манайло, А. Кашшай, Е. Контратович, А. Коцка, З. Шолтес вважаються класиками українського та європейського мистецтва. Однак, першість належить фундаторам Й. Бокшаю та А. Ерделі, які всі свої зусилля спрямували на виховання плеяди молодих талановитих художників та створення місцевої школи живопису. Навчання в Будапештській академії мистецтв молодих художників Й. Бокшая, А. Ерделі, О. Грабовського, К. Ізаї, Г. Глюка під керівництвом представника критичного реалізму І. Ревеса забезпечило їх широке знайомство з угорською художньою культурою, її представниками та методиками їх викладання. Подальше навчання тривало в європейських мистецьких осередках (Й. Бокшая – в Сицилії, Палермо, Венеції; А.Ерделі – в Будапешті, Празі, Мюнхені, Парижі), що забезпечило оволодіння професійними знаннями і зміцнило в прагненні передати їх талановитим початківцям. Свідченням вищенаведеного є висловлювання Й. Бокшая: «Все, чому ми навчилися від своїх незабутніх учителів в Академії мистецтв, спонукало нас дбати не тільки про особисту творчість, але й про завтрашній день мистецтва, прагнути до організації й утвердження своєї художньої школи. Це могло не тільки зберегти установлені давні традиції, але й було покликане продовжити і розвинути досягнуте в нашому мистецтві» [235, с. 431]. Самовіддана подвижницька діяльність художників-педагогів була направлена на реалізацію цього важливого завдання. Діяльність Й. Бокшая як викладача образотворчих дисциплін в Ужгородській гімназії, А. Ерделі – в Ужгородській півчо-учительській семінарії сприяла розвитку хисту до малювання у багатьох учнів, вивела на мистецьку стежину перше покоління майбутньої художньої еліти краю – А. Борецького, В. Габду, Ю. Герца, В. Дван- Шарпотокі, А. Добоша, А. Кашшая, Е. Контратовича, А. Коцку, З. Шолтеса, І. Шутєва та багатьох інших [213, с. 17]. За допомогою естетичного виховання, навчання образотворчій грамоті, введення учнів у світ мистецтва, розкриття перед ними таємниць творчості Й. Бокшай та А. Ерделі забезпечували підняття національної культури Закарпаття. Завдяки їм все більше юнаків із завзяттям беруться за пензлі, освоюють навички рисунку, живопису, намагаються оволодіти академічними знаннями. Приватна Публічна художня школа в Ужгороді (1927) стала своєрідним взірцем для мистецької освіти краю наступних десятиліть. Школа не носила офіційного характеру, не видавала дипломів, але об’єднувала обдарованих, самовідданих мистецтву учнів. Рисунок і живопис викладався згідно з програмами академічних навчальних закладів: початківці вивчали поетапність побудови простих гіпсових зліпків, згодом переходили до орнаментальних розеток, надалі оволодівали зображеннями натюрмортів та анатомічною побудовою людини.
Обох педагогів об’єднувала одна мета – виховання покоління митців, але підходи до її досягнення були різними. Й. Бокшай в своїй художньо-педагогічній діяльності сповідував реалістичний прагматизм, привертаючи основну увагу вихованців до основ академічної підготовки, до вивчення спадщини класиків світового мистецтва, А. Ерделі наполягав на вмінні передати в художніх творах емоційний настрій, а свої мистецько-філософські погляди окреслював так: «В моїй творчості віддзеркалена вся моя суть. Постійне хвилювання, сталий рух – все це я хочу виразити. Спосіб та гармонія того самовираження міняються. Міняється все навколо мене, тому міняюсь і я, бо хочу знайти себе в цьому вирі і хвилюванні. Я твердо впевнений, що і сам є об’єктом всього того, що діється в навколишньому світі. Постійно шукаю нову перспективу і нове натхнення. Ці глибокі внутрішні цілі та складний душевний стан я хотів би передати на полотні тими мистецькими засобами, якими я володію» [235, с. 433]. При цьому, А. Ерделі зауважував, що ґрунтовна академічна підготовка не є перешкодою майбутній оригінальності художника, а, навпаки, полегшує реалізацію його творчих пошуків. Й. Бокшай вважав, що творча молодь повинна оволодівати мистецтвом через заняття «штудіями» – короткочасними постановками, які вдосконалюють мистецькі знання (виявляють компоновку, конструктивну побудову, світлотіньові градації, з’ясовують перспективу, простір); А. Ерделі наполягав на передачі відчуття, романтизму через використання експресивної манери зображення, імпресіоністичного колориту, декоративності.
Отримання академічних знань у поєднанні з естетично-емоційним баченням світу учнями приватної Публічної школи сприяло їх становленню як митців, забезпечило масове зростання інтересу до культури й мистецтва. Своєрідна єдність протилежностей започаткувала епохальну справу, яка із мистецько-художньої акції вилилася в яскраво-виразну художню школу. Вона відіграла суспільнозначиму роль у піднесенні національної свідомості прогресивної частини населення та формуванні самобутньої сторінки вітчизняної та європейської культури.
Вся работа доступна по Ссылке
