Форми та методи організації позашкільної художньої освіти школярів у педагогічній системі митця

     

      Досягнення позитивних результатів у діяльності студії образотворчого мистецтва здійснювалося завдяки використанню різнобічних форм організації навчально-виховного процесу, спрямованих на гармонійний розвиток та стимулювання творчого потенціалу учнів, які з роками вдосконалювалися, набуваючи все більшої популярності серед дітей і молоді. На навчальних заняттях студійці засвоювали теоретичні та практичні знання в галузі образотворчості; індивідуальна та самостійна робота вихованців передбачала виконання творчих робіт із використанням багатства живописних та рисункових технік, матеріалів, направлялася на вдосконалення вмінь і навичок; практична підготовка забезпечувалася завдяки організації пленерних виїздів по рідному краю; інноваційній роботі спеціалізованого табору «Юний художник»; регулярним зустрічам студійців із закарпатськими митцями, відвідуванням їх майстерень; ознайомленню зі скарбами вітчизняного та світового мистецтва через виставкові заходи; контроль за діяльністю студії, рівнем фахової, організаторської підготовки юнацтва здійснювався через проведення ініційованих студійцями тематичних вечорів, присвячених життєдіяль¬ності видатних художників; започаткування олімпіад із образотворчого мистецтва на рівні школи, міста, області; запровадження вперше в області конкурсів крейдяного малюнку на асфальті; традиційну участь вихованців у фестивалях дитячої творчості; організацію звітних художніх виставок [391]. Форми організації навчання та виховання набували своєрідних особливостей, створюючи в комплексі високу ефективність системи художньої освіти школярів Золтана Баконія.

      Професійному зростанню юних художників, «шліфуванню» граней дитячих талантів сприяли пленерні екскурсії під незмінним керівництвом Золтана Баконія та видатних митців краю (впродовж 1950 – 1967) [21; 76; 78; 303]. Цей важливий напрям діяльності педагога підтримав тодішній завідувач обласного відділу народної освіти В. Бурч. Маючи за плечима мистецьку освіту, він розумів, що подібні поїздки дадуть багато користі для творчого натхнення вихованців студії, розкриють красу і велич рідного краю, допоможуть у формуванні патріотичних почуттів [44; 45]. Пленерні виїзди були традиційними й широко використовуваними представниками закарпатської школи живопису – Й. Бокшаєм, А. Ерделі, Е. Контратовичем, А. Коцкою, Ф. Манайлом та ін. Золтан Баконій, перейнявши досвід своїх вчителів, примножив його і зробив невід’ємною складовою системи художньої освіти школярів задля «привиття любові до природи, збагачення світогляду учнів, удосконалення їх творчих навичок, здібностей, знайомства з життям народу та національними особливостями культури» [21; 377].

      Вся работа доступна по Ссылке