Удосконалення технології обліку, аналізу і аудиту собівартості продукції (робіт, послуг)
У виробництві витрати, які стосуються обслуговування виробничого процесу й управління виробництвом, займають незначну питому вагу у собівартості продукції, проте важливість їх обліку суттєво
зросла в умовах реформування бухгалтерського обліку та запровадження національних стандартів.
Синтетичний облік загальновиробничих витрат згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських
операцій ведеться на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати».
З введенням в дію Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» змінився не лише склад витрат, що формують виробничу собівартість продукції (робіт, послуг), а й порядок віднесення загальновиробничих витрат до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).
Відповідно до нових правил ведення обліку витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання включаються до складу загальновироб-ничих витрат [17, с. 130]. Однак вважаємо, що облік цих витрат доцільно вести та надалі відокремлено, адже вони відрізняються від загальновиробничих витрат за економічним змістом та цільовим призначенням. Комплексна автоматизація та механізація виробництва призводять до росту цих витрат і збільшення їх частки у собівартості продукції.
Згідно з п. 4 П(С)БО 16 «Витрати» нормальна потужність являє собою очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.
Однак, на нашу думку, порядок розподілу постійних витрат з врахуванням показника нормальної потужності недосконалий. Це пояснюється тим, що отриманий показник нормальної потужності економічно необґрунтований, оскільки передбачає лише очікуваний обсяг діяльності.
