Особливості становлення власної гідності у підлітковому віці

     

      Підлітковий вік є одним із складних і, водночас, важливих періодів у розвитку та становленні особистості. Він є сензитивним для формування різних особистісних якостей, в тому числі й для формування власної гідності.

      Проблеми підліткового віку досліджували такі вчені як Л. Божович [32], І. Кон [93], Д. Фельдштейн [198], Д. Ельконін [235], Л. Виготський [47], А. Реан [157], В. Мухіна [130], К. Левін [109], Ж. Піаже [148], Е. Шпрангер [228], Е. Еріксон [236] та ін.

      Зазвичай, підлітковий вік характеризують як переломний, перехідний, критичний, він є одним із найскладніших у становленні особистості. Так, Е. Еріксон вважав підлітковий вік найважчим періодом у житті людини, підкреслюючи його психологічну напруженість. Основна проблема цього вікового періоду, на думку дослідника, проявляється у конфлікті між почуттям ідентичності, що формується та рольовою невизначеністю підлітка. Тому головною задачею підліткового віку стає формування ідентичності та пошук відповідей на запитання „Хто я?”, „Який мій подальший шлях?” тощо [236]. Подібну точку зору знаходимо і у іншого зарубіжного дослідника, Ж. Піаже, який вважав, що підлітковий вік – це час остаточного формування особистості. Саме в цей період вибудовується програма життя.

      У цей період відбуваються складні і суперечливі зміни, які проявляються у фізичному, розумовому, моральному, соціальному та духовному розвитку особистості. Водночас, як зазначає Т. Титаренко, якби розвиток особистості був тільки кількісним накопичуванням певних змін, за такого розуміння не було би місця для якісно нових рівнів, для новоутворень. Кожний віковий етап характеризується появою специфічних новоутворень, які свідчать про подолання певної віхи в процесі дорослішання [190, с.107].

      Поряд із складними анатомо-фізіологічними змінами в організмі, відбувається інтенсивний розвиток психіки підлітка. Прояв цих змін зумовлений, на думку Д. Колесова, рядом об’єктивних причин, а саме: розбіжністю між вимогами, які висуває суспільство перед підлітками та їхніми можливостями, правами та обов’язками; надзвичайно швидким темпом змін психічного та фізичного розвитку; зміною емоційної сфери підлітка, що впливає на регуляцію його поведінки та діяльності [89].

      На думку Л. Виготського, підлітковий вік – це період переходу до нового принципу розвитку, до оволодіння внутрішнім регулюванням психічних процесів та поведінки в цілому. Головними новоутвореннями цього віку стають відкриття власного „Я”, виникнення рефлексії, усвідомлення своєї індивідуальності [47].

      Характеризуючи підлітковий вік Л. Божович зазначала, що у цей період розвиваються процеси самосвідомості та самовизначення підлітка, які формують його життєву позицію, перебудовуються всі ставлення підлітка до самого себе та навколишнього світу [155]. Для ставлення до себе, на думку дослідниці, вирішального значення набуває формування внутрішньої позиції особистості. Ця позиція складається з того, як підліток, на основі свого попереднього досвіду, своїх можливостей, своїх потреб та устремлінь, ставиться до тієї позиції, яку він посідає в житті в даний момент та яку позицію хоче займати в майбутньому [32, с.349].

      Ще одним джерелом розвитку самопізнання підлітка є оцінка іншими людьми його поведінки, діяльності та якостей. Суспільна оцінка виконує дві функції у формуванні самосвідомості: по-перше, вона виступає критерієм відповідності поведінки підлітка вимогам оточуючих, вказує підлітку на характер його взаємин з оточуючими і, тим самим, визначає його поведінку та ставлення до самого себе як суб’єкта поведінки; по-друге, суспільна оцінка допомагає підлітку виділити певну якість з конкретних видів поведінки та діяльності та зробити її предметом свідомості та оцінки самого підлітка [32].

      Особливої уваги заслуговує такий компонент самосвідомості підлітка як самоповага, зазначає І. Кон. На його думку, це поняття об’єднує і задоволеність собою, і прийняття себе, і позитивне ставлення до себе, і узгодження свого наявного та ідеального Я. Самоповага вказує якою мірою індивід вважає себе спроможним, значущим, успішним та гідним. Це ціннісне судження, яке виражене в установках індивіда до себе. Людина з високою самоповагою вважає себе не гірше за інших, вірить в себе і в те, що може перебороти свої недоліки [94, с.71-72]. Таким чином, у підлітковому віці починають розвиватися ті внутрішні процеси, які призводять до формування самостійних та стійких поглядів, оцінок, відносно стійкої системи ставлень підлітків до оточуючих та до себе.

      Серед інших особливостей підліткового віку І. Кон виокремлює потребу у спілкуванні, яка у підлітковому віці починає домінувати. Спілкування з однолітками, на думку вченого, є необхідним елементом для розвитку самосвідомості та комунікативних навичок зростаючої особистості. Досвід спілкування, який підліток отримує у цей період, відіграє важливу роль у його подальшому самостійному житті. Окрім цього, спілкування виконує й інші специфічні функції: спілкування з однолітками сприяє напрацюванню навичок соціальної взаємодії; відчуттю своєї приналежності до групи; спілкування є особливим каналом інформації, яку вони можуть отримати лише у спілкуванні з однолітками і яка закрита у процесі спілкування з дорослими. Задовольняючи потребу у спілкуванні, підліток переживає почуття автономії від дорослих, захищеності, впевненості та емоційного комфорту [93, с.128].

      Вся работа доступна по Ссылке