Дитяче об’єднання як соціальний інститут виховання власної гідності

     

      В Україні діяльність дитячих організацій та об’єднань регулюється законодавством: Конституцією України, законами України „Про об’єднання громадян”, „Про молодіжні та дитячі громадські організації” та іншими нормативно-правовими актами.

      Закон України „Про молодіжні та дитячі громадські організації” визначає особливості організаційних і правових засад утворення та діяльності молодіжних і дитячих громадських організацій та державні гарантії забезпечення їх діяльності і зазначає, що такі організації утворюються і діють на засадах добровільності, рівноправності їх членів, самоврядування, законності та гласності (ст. 3 даного Закону).

      Відповідно до даного Закону, дитячі громадські об’єднання є об'єднаннями громадян віком від 6 до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист своїх прав та свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, та їх становлення як повноправних членів суспільства.

      Вживаючи поняття „дитяче об’єднання” та „дитяча організація” вважаємо за доцільне розвести дані поняття. Громадське дитяче об’єднання та громадське дитяча організація мають спільні ознаки: утворюються на основі принципів добровільності, рівності, ініціативності; об’єднують дітей для колективної діяльності, яка спрямовується на задоволення їх потреб та інтересів; є самостійними по відношенню до державних структур із наявними органами самоврядування. При цьому є ознаки, за якими дані утворення є різними, а саме: відсутність у діяльності громадських дитячих об’єднань розвиненої централізованої структури, офіційно оформленого членства та сплати членських внесків, відлагодженої системи самоуправління.

      Таким чином, громадська дитяча організація є особливим типом громадського об’єднання, діяльність якого не суперечить Конституції, законодавству держави та користується підтримкою державних структур.

      Дитячі громадські організації та об’єднання є дієвим партнером для інших соціальних інститутів у процесі виховання підлітків. На думку Н. Коляди, можна з упевненістю констатувати, що в дитячих організацій не менше заслуг перед суспільством, ніж у інших основних інститутів соціалізації особистості (сім’ї, школи, різних позашкільних освітньо-виховних закладів), і вони реально допомагають дітям увійти до такого мінливого світу цивілізованими людьми. Взаємодіючи на партнерських засадах з державними органами і установами, суспільними рухами, дитячі організації вирішують найважливіші проблеми дітей, допомагаючи їм в соціальній адаптації, створюючи умови для їхньої соціалізації [91].

      Продовження цієї думки знаходимо й у дослідженні О. Лісовця, який наголошує, що громадські дитячі та молодіжні організації стають важливим і самостійним соціальним інститутом в українському соціумі, що підтверджується динамікою їх кількісного і чисельного зростання, формуванням нормативно-правової основи функціонування, налагодженням співпраці з органами державної влади по реалізації державної молодіжної політики, різноманітністю і постійним оновленням змісту, форм і методів роботи. Сучасні громадські дитячі та молодіжні організації є активним суб’єктом соціально-педагогічної діяльності, оскільки мають соціально спрямовані мету та завдання діяльності, сприяють соціальному захисту, соціальній адаптації та соціальному становленню своїх членів, реалізують соціально-педагогічні програми [107].

      Вся работа доступна по Ссылке