Методика констатувального етапу експерименту

     

      Аналіз наукової літератури дозволяє визначити, що власна гідність є наскрізним поняттям, яке пронизує всі сфери розвитку особистості та проявляється у її думках, емоціях та вчинках. Даний феномен виражається у єдності трьох складових: усвідомлене ставлення до себе та до інших людей як до безумовної цінності; переживання особистістю самої себе у сукупності морально-духовних характеристик; здійснення відповідної саморегуляції поведінки, як результату усвідомлення та переживання своєї цінності та цінності інших людей як безумовної. Таким чином, власна гідність представляється нам у єдності компонентів: когнітивного, емоційно-ціннісного та поведінкового, адже існує і проявляється в образах, думках, переживаннях, прагненнях, установках і вчинках особистості.

      Когнітивний компонент складають ступінь обізнаності і усвідомлення сутності відповідних особистісних якостей підлітком, необхідних для формування власної гідності, розуміння себе та інших як безумовної цінності. Зазначимо, що І. Бех наголошує на недопустимості спрощеного підходу до формування когнітивного компоненту (тобто спрощеної передачі знань про етичні норми), оскільки це є неефективним. Принципового значення набуває форма – абстрактно-повідомляюча чи особистісна – у якій вихованець оволодіває моральним змістом. Важливо, щоб даний зміст був проблемно представлений педагогом (дорослим лідером) дитячого об’єднання у етико-когнітивній антимонії (добро-зло) [27, с.8].

      Емоційний компонент проявляється у високій самоповазі, емоційно-ціннісному ставленні до себе, як до унікальної особистості та включає стійкість соціально значущих мотивів, прагнень до розвитку відповідних якостей та власної позитивно спрямованої активності у різних сферах, переживання власної цінності як безумовної.

      Поведінковим компонентом виступає сформованість у особистості вмінь і навичок проявляти відповідні якості у різнопланових видах діяльності, готовність діяти певним чином стосовно об’єкта, який має для людини особистісну значущість, здатність до успішної саморегуляції під можливим тиском зовнішніх та внутрішніх факторів. Поведінковий компонент відповідає за регуляцію поведінки згідно зі ставленням до себе та до інших як до безумовної цінності.

      Вся работа доступна по Ссылке