Еволюція інтеграційних процесів в аграрній сфері

     

      В реформуванні української економіки ще із часів перебудови аграрний сектор взяв на себе роль творця підґрунтя для нової системи господарювання. Світова практика господарювання доводить, що технічний прогрес та найбільш повне задоволення споживчого попиту в багатьох випадках визначаються ефективністю роботи інтеграційних аграрних формувань. Саме тому доречно буде зорієнтувати увагу на ознайомлення із еволюцією та особливостями становлення інтеграційних процесів в аграрній сфері в Україні.

      Дослідження еволюції становлення та розвитку інтеграційних процесів в аграрній сфері є доцільним з наукової точки зору та викликає значний практичний інтерес. Це пов’язано із тим, що розвиток інтеграційних процесів відбувався під впливом економічних, політичних, соціальних трансформацій суспільства та аграрної сфери зокрема. Цілком логічно, що ці перетворення віддзеркалювалися у взаємовідносинах між підприємствами аграрної сфери та інших галузей національної економіки, набували нового змісту та характерних особливостей в процесі функціонування інтеграційних аграрних формувань.

      Вітчизняними вченими обґрунтовані наступні етапи розвитку інтеграційних процесів в аграрній сфері, пов’язані зі специфікою економічних процесів в Україні, як колишній союзній республіці, так і в теперішній самостійній державі [51, с. 51; 52; 238, с. 39]:

      І етап – дореволюційний, кінець XIX – початок XX ст. Для цього етапу характерними є функціонування кооперативних товариств;

      ІІ етап – відбувався за часів нової економічної політики у 20–30 роках ХХ століття, характеризується підтримкою з боку держави процесів кооперування на добровільних засадах та приєднанням переробних до сільськогосподарських;

      ІІІ етап – 30–40 роки ХХ століття, коли відбувалося створення аграрно-індустріальних комбінатів на базі потужних сільськогосподарських підприємств, що спеціалізувалися на виробництві продукції багатьох галузей та функціонували на засадах територіального управління з єдиного центру. У колишньому СРСР в ті часи функціонувало близько 300 аграрно-індустріальних комбінатів, котрі створювались на єдиній матеріальній базі, та працювали за централізовано визначеними плановими показниками.

      ІV етап – 50–60 роки ХХ століття, характеризуються створенням виробничих трестів, що спеціалізувалися на виробництві певної продукції, наприклад птахофабрики з виробництва курятини, рибні господарства;

      V етап – 70–80 роки ХХ століття, відбувається розвиток аграрно-промислових підприємств за територіально-галузевою ознакою;

      VІ етап – 80–85 роки ХХ століття, формуються галузеві аграрно-промислові формування, фінансування яких здійснюється в межах РАПО;

      VІІ етап – 85–90 роки ХХ століття, відбувається перебудова та економічна реформа, здійснюється зміна економічних відносин в аграрній галузі, створюються агропромислові об’єднання, агрофірми.

      VІІІ етап – 90 роки ХХ століття, трансформація форм власності, процеси приватизації підприємств, розпад сільськогосподарських підприємств;

      Вся работа доступна по Ссылке