Науково-методичні підходи до визначення показників міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів

     

      Людський потенціал вказує на те, якою мірою населення країни здатне забезпечувати високу конкурентоспроможність, відповідати вимогам глобальної економіки. Такими якостями для людини зазвичай вважають здоров'я, активність, мобільність. Очевидно, що регіон з більш молодими, здоровими і мобільними людськими ресурсами отримує конкурентну перевагу. Для високої конкурентоспроможності людських ресурсів на світовій арені важлива позитивна динаміка зростання населення як одна з передумов економічної активності.

      Фактором економічного зростання також є здоров'я населення. Низький рівень здоров'я не тільки скорочує активне професійне життя, але й накладає додатковий тягар на підприємців, які зазнають втрат через високий абсентизм і недостатню віддачу від внеску у навчання персоналу. Здоров'я населення залежить від хорошого медичного обслуговування і сприятливої екологічної обстановки.

      До показника міжнародна конкурентоспроможність людських ресурсів належать обсяг і якість початкової освіти населення, значення якого у сучасній економіці зростає. Базова освіта збільшує ефективність кожного окремого працівника, що робить економіку більш продуктивною. Робоча сила з нестачею освіти може виконувати тільки елементарні роботи, їй набагато складніше адаптуватися до більш складних виробничих процесів і технологій. Тому присутність базової освіти може обмежувати розвиток сучасної промисловості країни, так як компаніям буде складно виробляти високотехнологічні товари або товари з більшою доданою вартістю. У відповідності до теорії М. Портера в якості інтегрального вимірювача міжнародної конкурентоспроможності можна використовувати продуктивність праці, яка відображає ефективність використання країною своїх ресурсів. Згідно з таким підходом, країна, яка має технологічні переваги, може бути конкурентоспроможною на світових ринках, підтримуючи при цьому високі доходи і рівень життя населення.

      Однак не всі вчені поділяють погляди М. Портера, тому єдиного економічного показника, відповідного поняттю «конкурентоспроможність», не розроблено. Найбільш часто в якості інструменту оцінки конкурентоспро¬можності використовуються рейтинги досліджуваних економічних суб'єктів на підставі формування та оцінки інтегральних показників (індексів). Особливість оцінки міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів полягає у тому, що вона носить комплексний, системний характер, тобто всі сторони досліджуваного явища аналізуються в їх взаємозв'язку, при цьому враховуються як економічні, так і інші фактори, що впливають на конкурентоспроможність.

      Оцінка конкурентоспроможності передбачає агрегування великої кількості різноманітної економічної і статистичної інформації. В економічній науці існують різні інтегральні показники, що використовуються для комплексної оцінки економічних суб'єктів, наприклад, рівень життя тощо. Для обчислення інтегрального показника конкурентоспроможності необхідно узагальнення широкої інформації і різнорідних статистичних даних.

      Вся работа доступна по Ссылке