Дослідження проблем управління й розвитку людських ресурсів в умовах інтернаціоналізації підприємницької діяльності

     

      Інтернаціоналізація підприємств є процесом, початок якому було покладено наприкінці сімдесятих років минулого сторіччя США, розвиненими європейськими й азіатськими країнами. Подальший розвиток вона одержала через створення європейського внутрішнього ринку й відкриття Східної Європи. З наростаючою глобалізацією конкуренції проблема інтернаціоналізації набуває першорядного значення також для малих і середніх підприємств.

      У загальному тлумаченні інтернаціоналізація означає кожну з форм підприємницької діяльності, що переходить національні кордони. Охоплюючи всі форми й фази (рис. 3.4.) закордонної діяльності, інтернаціоналізація підприємства є передумовою поліпшення його довгострокових перспектив на одержання прибутку й переслідує для цього кілька цілей [58, c. 60]. По-перше, це збут товарної маси за кордон, по-друге, досягнення прогресу в продуктивності за рахунок нових, відсутніх на внутрішньому ринку технологій, по-третє, доступ до науково-технічних ноу-хау, по-четверте, вхід на нові ринки й використання ресурсів, якими національний ринок не володіє. Щорічно публікований рейтинг п’ятисот найбільш значимих транснаціональних підприємств дозволяє представити масштаби інтернаціоналізації бізнесу (табл.3.5., фрагмент) [58, c. 61].

      Вся работа доступна по Ссылке