Теоретико-методологічні основи визначення якості вищої освіти та її оцінювання

     

      Освітній ресурс задовольняє особисті (первинний споживач), групові (підприємства-роботодавці) і суспільні (держава) потреби. Виходячи з цього, можна визначати вимоги до його якості, враховуючи три аспекти:

      - з позиції окремої особистості (громадянина) освітній ресурс – це процес передавання споживачеві знань, умінь і навичок загальноосвітнього і професійного характеру, необхідних для задоволення його особистих потреб у здобуванні професії, для саморозвитку й самоствердження;

      - з позиції підприємства освітній ресурс – це процес професійної підготовки (підвищення кваліфікації, перепідготовки) кадрів, необхідної для забезпечення працездатності, підтримання конкурентоспроможності і розвитку працівника в умовах інноваційного виробництва, темпи якого постійно зростають;

      - з позиції держави освітній ресурс – це процес, який забезпечує розширене відтворення потужного сукупного особистісного й інтелектуального потенціалу суспільства. У якості освітнього ресурсу зацікавлена ще одна сторона – ВНЗ, який нагромаджує, відтворює освітній ресурс у формі необхідних знань, умінь, навичок, професійних здібностей за змістом, обсягом, асортиментом та якістю. Кінцеві цілі у цих зацікавлених у якості освітнього ресурсу сторін різні, хоча й взаємопов’язані. Всі ці зацікавлені сторони досягають своїх цілей за рахунок забезпечення якості підготовки фахівців.

      Первинний споживач освітнього ресурсу (студент) є матеріальним носієм освітнього ефекту, користується ним у процесі своєї трудової діяльності. Якість його діяльності визначається значною мірою накопиченими ним в процесі навчання у вищому навчальному закладі знаннями, уміннями, навичками, професійними здібностями, тобто його освітою, формується в процесах освіти. Але це відбувається лише у тому випадку, коли сама освіта орієнтована на нову якість, знаходиться у розвитку і набуває постійно нової якості. Англійський письменник Р. Кіплінг стверджував: «Освіта – одне з найважливіших земних благ, якщо вона найвищої якості. В протилежному випадку вона не має сенсу». З цим важко не погодитися, але сучасна наука ще не має однозначного визначення щодо якості освіти та якості освітніх послуг.

      Сучасна множинність проявів освіти, а також багатоаспектність категорії "якість" породжує безліч конкуруючих точок зору на зміст поняття "якість осві-ти". Поняття "якість" може використовуватися або дескриптивно, тобто описово у розумінні властивостей якої-небудь речі, або прескриптивно, тобто нормативно у розумінні рівня чи добротності речі. В останньому випадку у зв’язку з діагностикою якості потрібен встановлений стандарт, який називають критеріями, через порівняння з якими й визначається актуальна якість чого-небудь, наприклад, освіти або роботи даного вищого навчального закладу в цілому. Стандарт чи критерії якості як сукупність показників завжди ґрунтуються на домовленостях, будучи суспільними конвенціями, і тому принципово залежні від певного ціннісного контексту.

      На рівні конкретних дій поняття "якість" можна визначити як сукупність показників, від співвіднесення з якими залежить діяльність і окремі дії організації, що надає будь-якого роду послуги. Ці ознаки відповідають на запитання: чого ми прагнемо досягти (якість результату); що ми повинні для цього робити (якість процесу); які засоби потрібні для цього (структурна якість). Тож якість – це істотна визначеність предмета, явища, процесу, з огляду на яку вони є такими, а не іншими.

      Вся работа доступна по Ссылке