Теорія управління розвитком організації

     

      Управління розвитком організації було і залишається на сьогоднішній день надзвичайно актуальним напрямом наукових досліджень, і перш за все через його трансдисциплінарну природу. Це доводить і аналіз наукових публікацій з цього приводу [20, 51, 54, 79, 111, 116, 123, 152, 158, 196, 214, 221, 263, 264, 280, 281, 288, 289, 316], на підставі якого можна зробити висновок, що для інтерпретації управління розвитком організації необхідним є синтез різноманітних теорій, підходів, концепцій і моделей, які представлені різними науками і науковими дисциплінами. Крім того, очевидним є той факт, що описання проблемного поля даної предметної сфери являє собою дуже складне і комплексне наукове завдання, і для цього є декілька підстав: по-перше, всі три об’єкти предметної сфери – організація, розвиток і управління – були і залишаються поліаспектними категоріями; по-друге, наукове «становлення» цих категорій не припинилось, а емпіричні дані підтверджують їх складну, неоднозначну природу (особливо в сучасних умовах формування «нової економіки», яка вимагає формування як нової економічної, так і нової управлінської парадигми); по-третє, виявлення спектра проблем управління розвитком організацій зумовлює необхідність застосування трансдисциплінарного підходу, що позначається у залученні до дослідницького процесу теоретичних, методологічних, методичних засад і прикладних інструментів багатьох наукових дисциплін: філософії, психології, соціології, економіки, загального та стратегічного менеджменту тощо; по-четверте, кожна організація являє собою соціально-економічну систему, яка взаємодіє як із внутрішнім так і зовнішнім середовищем, саме тому, окреслюючи проблемне поле управління розвитком організації, окрім суто теоретичних і методологічних труднощів, необхідно враховувати значний негативний вплив, який чинять висока непередбачуваність соціальних, політичних і економічних процесів в економіці країни та надзвичайна непрозорість і інформаційна асиметричність вітчизняного бізнес-середовища. Інтерес науковців до цієї проблеми не зменшується: з 80-х р. минулого століття кількість публікацій з проблем розвитку організацій та управління ним не зменшується, а, навпаки, зростає експоненціально.

      Вся работа доступна по Ссылке