Розробка польськими педагогами теоретичних засад виховання дітей-сиріт

     

      Роз¬роб¬ка польськими педагогами теоретичних засад виховання дітей-сиріт У польській педагогіці міжвоєнного періоду виникли оригінальні виховні системи Ю. Бабіцького, К. Єжевського, Я. Корчака, К. Лісецького, які позитивно вплинули на долю дітей-сиріт, уможливили результативне входження найменших у доросле життя. Серед них найбільш поширеними були прийомна сім’я та опікунсько-виховний заклад. У тогочасній Польщі усиновлення не входило до способу розв’язання проблем сирітства. Причиною цього були застарілі приписи, про які йшлося на Першому всепольському конгресі дитини.

      Аналіз теоретичного доробку польських педагогів міжвоєнного періоду свідчить, що боротьба за добро і повагу до гідності дитини були у центрі діяльності польських педагогів. Для них дитина була повновартісною людиною, якій потрібно створити умови для всебічного розвитку. Особливу увагу приділяли вихованню дітей, позбавлених природної опіки, прагнули поліпшити умови в опікунських інституціях і закладах, адже дитина вимагає постійної і щирої опіки, хоча не завжди може її отримати.

      Вся работа доступна по Ссылке