Практичні аспекти виховання дітей-сирі у польській педагогіці

     

      Як уже заначалося, у Польщі виховання дітей-сиріт відбувалося у різних інституціях.

     Розглянемо форми і методи виховання, обґрунтовані педагогами у міжвоєнний період. Польські педагоги підкреслювали, що одночасно з моральним вихованням важливим є фізичне і турбота про здоров’я. Дотримуючись згаданої засади, вихователі мають добре спланувати день, розподілити обов’язки і види робіт, щоб дитина виконувала все відповідно до свого віку й можливостей, мала час на відпочинок, ігри, навчання.

      Важливим елементом у пізнанні дитини є використання різних індивідуальних методів вивчення дитини, на які має вплив темп розвитку, швидкість реагування на зовнішні стимули, стійкість вражень. Ю. Бабіцький підкреслював, що дитина є інтровертом, для якого характерні скритість, відособлення від інших вихованців, або екстравертом, який проявляється у відкритості до інших, живою і веселою вдачею. Урахування цього допоможе вихователю підібрати відповідні методи і виробити поведінку у ставленні до дитини. Результати спостережень свідчать, що в сиротинцях переважали обидва типи, що пояснюються походженням дітей з різного сімейного середовища. На вибір методів і способу діяльності вихователя, визначення спеціальних побутових умов опікунської установи впливає родинне оточення, з якого походить вихованець, а також його характер і місце проживання [142]. Слід зауважити, що в міжвоєнний період моральне виховання часто ототожнювалося з релігійним і було складовою мети виховання в установах. Поширеним було релігійно-моральне виховання. Опікунські товариства і ґміни католицького віросповідання, займаючись вихованням сиріт, ставили дві мети: а) забезпечити опіку і виховання; б) виховати дітей у власній релігії і звичаях. Остання з них була такою ж важливою, як і перша, оскільки релігійний поділ дуже часто поєднувався з національним. Тільки в установі для немовлят приймали дітей різних національностей та всіх віросповідань. Дуже часто віросповідання вихованців обумовлювалася у назві установи, скажімо, Католицький сиротинець, Євангелістський сиротинець та ін. У невеликому містечку часто функціонували дві установи, наприклад, католицька і євангелістська. Якщо до установи приймали дитину іншого віросповідання, то це часто призводило до зміни віросповідання вихованця або до душевних розладів і труднощів у вихованні.

      Вся работа доступна по Ссылке