Регіон як просторова система економічного розвитку

     

      Україна перебуває у середовищі геоекономічної конкуренції, коли для досягнення успіху необхідні нові підходи як до регулювання національної економіки в цілому, так і на рівні регіонів (адміністративно-територіальних одиниць) зокрема.

      Сучасний етап державного регулювання соціально-економічного розвитку на регіональному рівні сприяє тому, що категорія „регіон” з, переважно, теоретичної площини набуває практичного змісту, закріпленого нормативно-правовими актами. Саме тому доцільним є її поглиблений аналіз, виділення суттєвих ознак.

      Аналіз наукової літератури свідчить про те, що існують суттєві розбіжності у тлумаченні змісту категорії „регіон”.

      Відмінності у трактуванні категорії „регіон” можна пояснити тим, що її тлумачення відображає авторське розуміння цієї дефініції. Даний термін може має географічну, адміністративно-територіальну, економічну, історико-етнографічну, соціологічну природу, що значно розширює методологічні межи дослідження її сутності [1].

      Загальні трактування категорії „регіон” наводять, переважно, енциклопедичні видання. Так, Академічний словник української мови пропонує наступне визначення: “Регіон – певна територіальна одиниця (район, область, зона), що вирізняється з-поміж інших таких же одиниць специфічними рисами (географічними, геологічними, етнографічними, економічними та ін.)” [2, С. 477].

      У Радянському енциклопедичному словнику категорія “регіон” визначається як “територія (акваторія), інколи доволі значна за своїми розмірами, яка не обов'язково є таксономічною одиницею в якійсь системі” [3, С. 1111]. У довідниковому виданні “Словник іншомовних слів” сутність поняття “регіон” трактується як територія, яка характеризується комплексом притаманних їй ознак (фізико-географічних, економічних тощо) [4, С 711].

      Вся работа доступна по Ссылке