Теоретичні засади формування системи державного регулювання регіонального економічного розвитку

     

      Динаміка вітчизняної економіки значною мірою залежить від рівня регіонального соціально-економічного розвитку. Збалансованість розвитку вимагає забезпечення ефективності функціонування структурних складових процесу державного регулювання на регіональному рівні.

      Для характеристики відносин держави з суспільством, що складається з економічної та інших видів діяльності, в сучасній науковій літературі використовується сукупність взаємопов’язаних термінів, які, проте, мають різну сутнісну характеристику або висвітлюють згадану залежність (“держава – суспільство”) з різних точок зору.

      Теорії регулювання взагалі й теорії державного регулювання, зокрема, були присвячені роботі багатьох авторів. Загальні властивості процесів управління та регулювання з кібернетичної точки зору розглядалися Н. Вінером [44; 45] і А. Колмогоровим [46].

      Однією з проблем у даній сфері є відсутність чіткої системи державного регулювання регіонального відтворювального процесу. Існують різні підходи до визначення сутності процесу регулювання соціально-економічного розвитку регіону та ролі держави у ньому.

      За часів СРСР регулювання розвитку територій відбувалося за деталізованими загальнодержавними планами, обов’язковими до виконання на всіх рівнях відповідальності [47, С.112]. В цих умовах кожен регіон був, з одного боку, достатньо самостійним виробничо-територіальним комплексом з відповідною системою органів державної влади, управління та планування, а з іншого – залишався невід’ємною частиною єдиного народногосподарського комплексу та був пов’язаний тісними економічними зв’язками з іншими регіонами. Протиріччя між адміністративно-територіальним і господарчо-територіальним поділом якщо й виникали, то й вирішувалися центральними органами державної влади [47, С.112].

      Вся работа доступна по Ссылке