Організаційні закономірності та економічні можливості виробничо-господарських комплексів

     

      Як визначається у роботах [57-60] виробничо-господарські комплекси, як складні організаційно-економічні системи, підпорядковуються загальним закономірностям формування, функціонування і розвитку організацій, мають економічні можливості, які виявляються через потенціал та особливості інтеграції, які розкриваються у рамках сучасних економічних теорій. До загальних системних закономірностей, притаманних виробничо-господарським комплексам як організаційно-економічним системам, належать: цілісність, інтегративність, комунікативність [61, c.45].

      Закономірність цілісності полягає у виникненні в системі нових інтегральних якостей, не властивих її елементам. При цьому хоча властивості системи не є сумою властивостей елементів, однак властивості системи залежать від властивостей її складових елементів. Цілісність також характеризує відносини системи з середовищем і втрату елементами деяких своїх властивостей. Завдяки властивості цілісності системний підхід стає ефективним інструментом дослідження систем. При цьому система та структури відображають невизначені проблемні ситуації, які розбивають загальну неточність на окремі, що піддаються вивченню і дозволяють виявити причини якісних змін при переході від цілого до частини. Інтегративність передбачає наявність набору системоутворюючих чинників, серед яких домінують неоднорідність, суперечливість елементів і їх прагнення до об’єднання.

      Комунікативність визначає не ізольованість системи, її зв'язок з довкіллям – складним і неоднорідним утворенням, якому притаманна ієрархічність. Запропоноване Л. Берталанфі [62, с.56] поняття «ієрархічність» означає,що є зв'язок цієї закономірності з явищами диференціації та інтеграції, які характеризують шляхи розвитку відкритих систем. Основні особливості ієрархічності полягають у тому, що внаслідок комунікативності між рівнями ієрархії складної системи кожен рівень має подвійну властивість. По відношенню до того, який перебуває нижче даний рівень має характер автономного цілого, а по відношенню до вище розміщеного рівня — властивості залежної частини. Якісні зміни властивостей компонентів більш високого рівня ієрархії порівняно із сукупністю компонентів рівня, який перебуває нижче, виявляються на кожному рівні ієрархії. Як засіб дослідження проблем із невизначеністю, ієрархічність передбачає розбиття загальної невизначеності на окремі. Ієрархічне впорядкування не тільки знижує рівень невизначеності, але й забезпечує керований контроль за проблемною ситуацією.

      Вся работа доступна по Ссылке