Ресурси та комунікації у процесах розвитку виробничо-господарських комплексів

     

      Виробничо-господарські комплекси як складні організаційно-економічні системи перебувають у русі, їм притаманні властивості цілісність, розвитку, єдність, а також протиріччя структурних елементів. Важливе значення при цьому має аналіз динаміки основних системних властивостей: ресурсного потенціалу і комунікаційних відносин з високорухливим зовнішнім середовищем.

      Висока рухливість в зовнішньому економічному середовищі потребує розробки і реалізації стратегії, що забезпечує ефективність функціонування, подальше розширення виробництва і завоювання нових сегментів ринку, а також сталого економічного зростання та зміцнення конкурентних позицій. Особливо зазначене актуальне для таких виробничо-господарських комплексів, які повинні не тільки адаптуватися до швидких і глибоких змін зовнішнього і внутрішнього середовища, але і підтримувати конкурентоспроможність, забезпечувати сталий розвиток та економічне зростання за рахунок ефективного використання власних і залучених ресурсів.

      Ресурси виробничо-господарського комплексу є необхідними умовами виробничої діяльності (праця, земля, капітал, підприємництво); це сукупність матеріальних, фінансових, природних та інтелектуальних сил, які перетворюються на чинники виробництва і використовуються для задоволення потреб [17, с.155]. Ресурси звичайно класифікуються на:

      природні – ресурси придатні для використання у виробництві;

      матеріальні –створені людьми знаряддя, засоби і предмети праці;

      трудові – люди у працездатному віці з їх знаннями, навичками праці, умінням, що включає підприємницькі здібності;

      фінансові – кошти, які використовуються для організації виробничої та іншої діяльності в різних її сферах на всіх рівнях управління;

      інформаційні – відображають діяльність на різних носіях інформації та використовуються в інформаційних технологіях.

      Вся работа доступна по Ссылке