Виробничо-господарські комплекси в реалізації структурно-інвестиційної політики України

     

      Здійснювана в даний час сстабілізаційна політика спрямована на відновлення і підтримку макроекономічної рівноваги на рівні, близькому до повного використання чинників виробництва в умовах стабільних цін. Ця політика пов'язана з дією на сукупний попит як динамічніший компонент макроекономічної рівноваги, регулюючи який, можливо відновити рівень зайнятості та забезпечити тим самим рівновагу в короткостроковому періоді. вплив на сукупний попит здійснюється за допомогою інструментів грошово-кредитної і бюджетно-податкової політики. Головним завданням структурної політики є створення умов для стійкого довгострокового економічного зростання випуску продукції, що має платоспроможний попит на внутрішньому і зовнішньому ринках або що задовольняє суспільні потреби. Структурна політика прямо і побічно впливає на сукупну пропозицію. Пряма дія здійснюється у формі субсидій, пільгових інвестиційних кредитів з метою створення, підтримки або розвитку окремих підприємств, галузей, а також проведення фундаментальних наукових досліджень. Непряма дія полягає у встановленні податкових пільг для підтримки або збільшення обсягу (випуску) продукції, стимулювання інвестицій.
      Як складові економічної політики стабілізаційна і структурна політика тісно взаємопов’язані і впливають на дії одна одної. Фахівці визначають, що успішна макроекономічна стабілізація приводить до поліпшення інвестиційного клімату, створює умови для припливу капіталу у конкурентоспроможні галузі реального сектору і сприяє економічному зростанню. А скорочення бюджетного дефіциту веде до зменшення державного боргу і збільшення фінансових ресурсів для інвестування у здійснення структурних перетворень в економіці. Відсутність макроекономічної стабільності спричиняє зниження припливу капіталу, економічний спад і збільшення структурних деформацій.[246, с. 137; 247, с.204].
      У даний час у структурі національної економіки України мають місце явища серйозних міжгалузевих деформацій, особливо в промисловому секторі, про що свідчать дані Держкомстату України та аналітичні огляди Інституту стратегічних досліджень НАНУ [188, 189, 248, 249]. За підсумками 2007 та 2010 рр. майже 45% фінансового результату акумулювали металургія, хімія і нафтохімія, виробництво коксу і продуктів нафтопереробки, тоді як машинобудування забезпечило лише 11,7%. У розрахунку на одного працюючого фінансовий результат в металургії та обробці металу в 5,1 разу перевищив аналогічний показник у машинобудуванні.
      Деформації виявляються як і нерівномірності розміщення проду
ктивних сил, так і в участі регіонів у формуванні прибуткової частини державного бюджету. Так, зокрема, бюджетоутворюючими виступають Донецька, Дніпропетровська, Харківська області.

      Вся работа доступна по Ссылке