Реалізація державної фінансової політики на основі побудови паспорту фінансового потенціалу регіону
Однією з головних проблем фінансової політики України є недосконалість системи фінансового планування та відсутність об’єктивної, повної і точної інформації щодо стану фінансових ресурсів як в цілому по країні, так в розрізі окремих елементів фінансової системи. Фінансове планування в основному, як і в адміністративно-командній економіці, базується на методі «планування від досягнутого», відштовхуючих в розрахунках не стільки від реального стану речей, скільки від результатів, досягнутих у минулому.
Слід звернути увагу на те, що для створення дієвої системи фінансового управління в країні необхідно перш за все уніфікувати релевантні інформаційні потоки. Особливо актуальним це є для потоків, що характеризують рух фінан-сових ресурсів, оскільки, як свідчить проведений в роботі аналіз, офіційні оцін-ки досить часто не відповідають реальному стану речей, як наслідок – високий рівень тіньової економіки; корупція та бюджетні зловживання; недоотримання податкових надходжень; неефективна система міжбюджетних трансфертів, яка з елементу фінансового вирівнювання та механізму забезпечення фінансово-соціальної справедливості перетворилась в один із головних гальмуючих еле-ментів, що на регіональному рівні знищує зацікавленість місцевої влади у пок-ращенні результатів діяльності.
Аналіз світового досвіду показав, що перспективним шляхом розв’язання проблеми інформаційної асиметрії на рівнях держава-регіони та регіони-зовнішній світ є паспортизація, тобто систематизація наявної інформації і пред-ставлення її у певному уніфікованому вигляді.
В попередніх підрозділах роботи було запропоновано методичний підхід до оцінки фінансового потенціалу території шляхом комплексного аналізу фі-нансових потоків, що виникають протягом певного періоду часу. Їх оцінка на регіональному рівні дає уявлення щодо обсягів фінансових ресурсів, які генерує територія. На нашу думку, саме ці показники варто використовувати при пла-нуванні заходів державної фінансової політики, особливо в бюджетно-податковій сфері. За таких обставин місцева влада не зможе штучно занижувати результати діяльності та працювати у звичному для неї «економному» режимі, а змушена буде постійно удосконалювати власну фінансово-економічну дія-льність з метою якнайповнішої реалізації наявного фінансового потенціалу та досягнення визначених стратегічних орієнтирів. Завдяки цьому зростуть обсяги податкових надходжень, підвищиться ефективність використання державних коштів, збільшиться прозорість фінансової сфери, знизиться корупція та змен-шаться обсяги тіньової економіки.
Вся работа доступна по Ссылке
