Генеза теорії оцінки ефективності інноваційних інвестицій

     

      Ефективність це відношення результатів до витрат. Але таке просте визначення не відображає всієї складності питань, пов'язаних з визначенням ефективності. Правильний облік і визначення витрат і результатів від реалізації інвестиційних проектів при розрахунках економічної ефективності інвестицій є основними умовами досягнення достовірного результату розрахунків.

      Реалізації будь-якого інноваційного проекту (особливо в умовах ринкового господарювання) повинне передувати вирішення двох взаємозалежних методичних завдань, а саме: 1) оцінка вигідності кожного з можливих варіантів здійснення проекту; 2) порівняння варіантів і вибір найкращого з них.

      У розвитку теорії й практики оцінки економічної ефективності інвестицій у нашій країні доцільно виділити три періоди:

      - перший (до 1917 р.) - період капіталістичних відносин у Росії;

      - другий (з 1917 по 1990 р.) - період централізованої планової економіки; - третій (з 1990 р. по теперішній час) - період розбудови ринкових відносин. В 1905-1908 гг. були видані праці А.Л.Васютинского й В.А. Яцини, у яких критерієм вибору найвигіднішого варіанта інвестиційного проекту запропоновано використовувати одну з форм показника порівняльної економічної ефективності капітальних вкладень, тобто суму експлуатаційних видатків і частини одноразових витрат, що відповідає відсотку на будівельний капітал. У цьому випадку відсоток на будівельний капітал виступав як норма доходу на вкладений капітал.

      У роботах В.А.Сокольского, що вийшли в 1910-1912 гг., вказувалося, що доцільно при оцінці інвестиційних рішень порівнювати капітальні вкладення з наступними експлуатаційними видатками, розраховувати строк окупності збільшення витрат на будівництво за рахунок зниження видатків на експлуатацію об'єктів. В.А.Сокольский переконував, що не можна ігнорувати при виборі тих або інших конструкцій основне положення економічності: "не все те дешево потім, за що заплачено зараз дешевше". Необхідне ретельне обґрунтування вигідності первісного заощадження капіталу, що перекривається надлишком постійних витрат, необхідних для експлуатації споруд[1].

      Вся работа доступна по Ссылке