Сільські території як об'єкт державного регулювання
Одним із найважливіших напрямів аграрної політики, спрямованої на підвищення життєвого рівня населення, є забезпечення функціонування та розвитку сільських територій. Унаслідок тривалого реформування в реальному житті склалася ситуація, коли за розвиток сільських територій практично ніхто не несе відповідальності. Державне регулювання не адекватне існуючій ситуації і не приносить бажаних результатів, а місцеві органи влади неспроможні вникнути в процес вирішення важливих господарських завдань. У цих умовах проблема прискорення формування ефективних механізмів функціонування і розвитку сільських територій стає вирішальною.
Формування вітчизняної політики планомірного розвитку сільських територій – це багатоаспектна проблема, яка має розв'язуватися на певній науковій базі і потребує вирішення багатьох питань обгрунтованого управління. Реалізація досвіду розвинених країн з урахуванням менталітету нації повинна сприяти вибору оптимальних шляхів покращення функціонування сільських територій, усі ці заходи будуть реальними і ефективними, якщо вдасться сформувати ефективні механізми господарювання та забезпечити умови їх реалізації.
Сучасні дослідження питання управління розвитком сільських територій потребують, насамперед, уточнення його понятійного апарату, який ще тільки формується, зокрема таких ключових його категорій, як "територія", "регіон", "розвиток", "механізм державного регулювання".
За висловлюванням академіка НААН В.В.Юрчишина, останніми роками в аграрних напрямах економічної науки склалося кілька визначень категорій, етимологічні витоки яких стосуються села; сільський сектор, сільські території, сільський розвиток, розвиток села та ін. [157]. У світовій науці й практиці вони вже мають певну історію та широке наукове і прикладне застосування, а в нашій країні лише започатковуються.
Спираючись на принципи системного дослідження, доктор наук з державного управління В.В.Мамонова наводить таке визначення території як соціально-економічної системи. Територія - це багатофункціональна соціально-економічна система, що має просторове розташування та відносну відокремленість від зовнішнього середовища, складається з елементів, зв'язків та відносин між ними, а також процесів, що відбуваються через реалізацію різних комбінацій взаємодії елементів системи. Елементами такої системи є населення, природні ресурси, підприємства та органи державного управління і місцевого самоврядування. Зв'язки між елементами територіальної соціально-економічної системи відрізняються за типологічними характеристиками і можуть бути вертикальними, що формують відносини підпорядкування; горизонтальними, що зумовлюють взаємодію та відносини співробітництва; зворотними, що відображають певну реакцію на управлінські впливи. Процеси, що відбуваються в територіальній соціально-економічній системі, охоплюють усі сфери суспільного життя; політику та управління, економіку, соціум, навколишнє природне середовище, в якому здійснюється власне життєдіяльність [89, с. 9].
Вся работа доступна по Ссылке
