Стратегічні орієнтири розвитку сільських територій

     

      Розвиток аграрного сектора України гальмується низкою нерозв'язаних проблем, які нагромадилися уже за період реформування, ключовою з яких є відсутність державної програми розвитку села. Необхідність її розробки зумовлено тим, що до цих пір фактично не існує документа, який передбачав би комплексний та системний розвиток українського села на перспективу. Попередні програми будувалися за галузевим та вузькопроблемними принципами, їх основним завданням було збільшення виробництва в різних галузях. Через такий однобокий підхід склалась ситуація хибних пріоритетів та непослідовної державної політики щодо самого села, сільського населення та сільських територій в цілому. Ситуація в аграрному секторі економіки залишається досить складною і неадекватною його ролі в державі. Низька ефективність сільськогосподарського виробництва не забезпечує навіть простого відтворення. Не завершено базову складову реформування сільського господарства – земельну реформу. Найгострішими проблемами а селі залишається відсутність мотивації до праці, безробіття, бідність та трудова міграція, занепад соціальної інфраструктури, поглиблення демографічної ситуації та відмирання сіл.

      Науковий пошук ґрунтується на принципах системного підходу до розвитку сільських територій, виходячи з суті економічної реформи з орієнтацією на перетворення України в одну з провідних агарних країн світу. Такий підхід до розробки концептуальних положень дає ключ до опрацювання програми розвитку сільських територій на державному і регіональному рівнях, спрямованої на створення високоефективного конкурентоспроможного аграрного сектора, розв'язання соціальних проблем села та розвитку сільських територій, зростання доходів сільського населення, збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності.

      Вся работа доступна по Ссылке