Функціонально-інституціональний простір інвестиційної діяльності готельних підприємств
Сучасна економіка характеризується глобальними процесами виходу з кризи. Стосовно туристичної галузі, це відображається в збільшенні туристичного потоку. Цей період є найкращим для реструктуризації діяльності ПГГ. Така реорганізація пов’язана із впливом системних чинників на рівень ІП ПГГ і ефективність управління ІП готельних підприємств.
На підставі цього виникає необхідність у забезпечені теоретичних засад такої реструктуризації, спрямованої на оптимізацію рівня ІП ПГГ. Крім уточнення понятійного апарату інвестиційної діяльності підприємств, потрібно переглянути наявні підходи до управління ІП в напрямку чіткого діагностування її стану, визначення інтегральних показників та критеріальних оцінок управлінських рішень.
Перш ніж розглянути категорію «інвестиційна діяльність підприємств», на нашу думку, необхідно розглянути її основні елементи, а саме «інвестиції» та «інвестування».
В науковій літературі існує точка зору, що інвестиції – це деякий акт обміну поточних потреб на майбутні. Прихильниками такого підходу є Дж. Кейнс, Е. Бем-Баверк і Д. Норткотт. Дж. Кейнс визначає інвестиції як частину прибутку за певний період, що не був використаний для поточного споживання [98]. Е. Бем-Баверк трактує інвестиції як обмін забезпечення сьогоднішніх потреб на забезпечення їх у майбутньому [23]. Д. Норткотт розмежовує інвестиційні рішення та рішення про капітальні вкладення. Капітальні вкладення вчений розглядає як статтю в бюджеті довгострокових витрат, у якому визначаються напрям довгострокових інвестицій і джерела їх фінансування. На думку Д. Норткотта, питання про джерела фінансування є невід'ємною частиною інвестиційних рішень, а капітальні вкладення тісно пов'язані з розробкою інвестиційних проектів [121].
На нашу думку, запропоновані визначення не відображають достатнім чином дуалістичний характер інвестицій, оскільки наголошують лише на часовий аспект прийняття рішення стосовно інвестицій, при цьому не враховують невизначеність реалізації майбутніх можливостей.
Другий підхід надає визначення інвестицій в межах фінансової теорії, що передбачає поточні витрати, метою яких є отримання прибутку в майбутньому. Л. Гітман і М. Джонк характеризують інвестиції як «будь-який інструмент, в який можна помістити гроші, розраховуючи зберегти або примножити їх вартість і забезпечити позитивну величину доходу» [43, с. 10]. На думку У. Шарпа, Г. Александера та Дж. Бейлі, у найбільш широкому значенні інвестувати означає «розлучитися з грошима сьогодні, аби отримати більшу їх суму в майбутньому». Крім того, ці вчені звертають увагу на відмінність між інвестуванням і збереженням, визначаючи останнє як «відкладене споживання», при цьому звужуючи інвестування до «реального інвестування, що збільшує національний продукт у майбутньому» [196, с. 10]. Міркін Я.М. і Міркін В.Я. визначають інвестиції як «вкладення грошових та інших ресурсів у матеріальні та фінансові об'єкти, майнові права з метою їх комерційного використання для здобуття прибутку» [115, с. 231]. На думку Царева В.В. інвестиції в широкому розумінні є «тимчасовою відмовою економічного суб'єкта витрачати наявні в його розпорядженні кошти з метою подальшого їх використання для збільшення в майбутньому свого добробуту» [191, с. 11], тобто інвестиції – це «цілеспрямована концентрація на досить тривалий період фінансових коштів у матеріальних і нематеріальних об'єктах, метою якого є використання цих об'єктів для досягнення заздалегідь сформульованих кінцевих економічних і фінансових результатів» [191, с. 23]. Поляк Г.Ф., Акодіс І.О. та Андронова Л.Д. визначають інвестиції як «сукупність довготривалих витрат фінансових, трудових і матеріальних ресурсів з метою збільшення активів і прибутку» [130, с. 275].
Вся работа доступна по Ссылке
