Фінасові аспекти забезпечення соціального захисту населення в умовах суспільної трансформації

     

      Соціальний захист населення, соціальні гарантії і подолання бідності особливо важливого значення набули в зв’язку з переходом України до ринкового регулювання господарської діяльності. Історичний розвиток суспільства і сучасна дійсність свідчать, що потреби усебічно розвиненої людини зростають кількісно і якісно. Адже, зростання потреб – це об’єктивний закон суспільного розвитку. Його актуальність пов’язана з трансформаційними процесами в Україні які пов’язані економічними перетвореннями і їх суттєвим впливом на соціальні відносини в суспільстві.

      За результатами числених обстежень бюджетів сімей склалась одностайна думка, щодо структури їх витрат. При цьому виявлена пряма залежність структури витрат від рівня доходу, яка одержала назву “Закону Енгеля”. Цю залежність першим дослідив пруський статистик ХІХ століття Ернст Енгель. [197, с. 111].

      Збільшення ресурсів, які спрямовуються на соціальний захист повинно бути науково обгрунтоване. Невиконання цієї вимоги призведе до додаткового вилучення податків із фонду оплати праці, розширить масштаби перерозподілу і не збільшить фонд споживання [39, с. 273]. Отже, будь які заходи пов’язані з соціальним захистом повинні мати достатнє фінансове забезпечення.

      Соціальні гарантії регламентовані законодавством і відповідними законами визначають джерела їх фінансування. Повнота фінансового забезпечення може коригуватися законом про бюджет на черговий господарський рік. Основний Закон України – Конституція України передбачає перелік соціальних послуг, які держава повинна надавати за рахунок бюджету. Це послуги в галузі освіти, медичного, культурного, побутового і соціального обслуговування населення України.

      Реалізація соціальної політики невідривно пов’язана з організацією державних фінансів, які є важливою складовою економічної системи держави, і за допомогою, яких здійснюється фінансування соціальних гарантій [39, с. 275]. Наукові джерела стверджують, що державні фінанси, це грошові фонди суспільного користування, що знаходяться в розпорядженні органів державної влади. Інші вбачали в них як можливість безкоштовного надання юридичним і фізичним особам державних послуг, у фінансуванні і розподілі трансфертних виплат населенню [134, с. 53].

      Узагальнення визначень про призначення державних фінансів свідчить, що економіка добробуту нерозривно пов’язана з державними фінансами як інструментом мобілізації ресурсів, розподілу і перерозподілу доходів, джерелом фінансування соціальних гарантій. Цим джерелом найчастіше виступає бюджет держави та державні позабюджетні фонди. Чим більше функцій у держави, тим більше значення мають державні фінанси в економіці країни [238, с. 3]. Фінанси, як економічна категорія, беруть участь у розподільних відносинах і впливають на відтворювальний процес. В умовах ринкової економіки відіграють домінуючу забезпечувальну роль. На рівні суб’єктів господарювання по суті відбувається процес трансформації залучених у процес виробництва фінансових ресурсів у відповідні товари та послуги [238, с. 5]. Вони є невід’ємною частиною грошових відносин, а крім того, здійснюють контроль за використанням фінансових ресурсів.

      За матеріальним змістом фінанси – це цільові фонди грошових засобів, які утворюють фінансові ресурси України. Збільшення національного доходу – є однією з умов їх зростання.

      Вся работа доступна по Ссылке