Соціальна інфраструктура на селі: наявність, стан та доступність до соціальних послуг
Соціально-економічні проблеми села знаходяться в полі зору багатьох науковців. Українські науковці стверджують, що для сталого розвитку АПК особливу увагу необхідно приділити подоланню соціального занепаду села і забезпеченню комплексного соціально-економічного розвитку сільських територій.
Соціально-економічні трансформації агарного сектора економіки, які мали місце з часів набуття незалежності Україною внесли суттєві структурні зміни в розвиток сільськогосподарських підприємств і діяльність сільського населення, що складає майже третину населення в Україні [226]. Зокрема, за останні двадцять років відбулися радикальні соціально-економічні і структурні перетворення на селі, що дали поштовх до формування невеликих сільгоспвиробників, а саме: фермерських та особистих селянських господарств, що перетворилися на основну складову сільського господарства. На перше липня 2011 року в Полтавській області діяло 2402 підприємства за різними організаційно-правовими формами господарювання [226].
Перспективи розвитку сільських територій значною мірою залежать від розміщення в них органів влади та об’єктів соціальної інфраструктури. Щодо органів влади, то на Полтавщині з 2000 року незмінно в сільській місцевості влада представлена 467 сільськими радами, які обслуговують 1823 сільські населені пункти. В середньому навантаження на одну сільську раду складає 3,9 сільського населеного пункту.
З цього приводу О. Філоненко стверджує, що нестача представницьких органів на місцях не дозволяє провадити ефективну соціальну політику на селі, тобто надавати громадянам доступні якісні послуги, регулювати й керувати значною частиною державних справ у межах, визначених законодавством України. Крім того, передача з балансу сільськогосподарських підприємств об’єктів соціальної інфраструктури на баланс сільських рад та відсутність належних коштів для підтримання їх функціонування призвели до занепаду та знищення значної частини таких закладів [248].
