Фінанси підприємницьких структур та домогосподарств як одне із джерел забезпечення соціального захисту сільських мешканців
Суб’єкти господарювання з часу започаткування підприємницької діяльності мають намір отримувати прибутки. Звичайно ж їх використання буде спрямовано перш за все на сплату податків, а нерозподілена сума залишається у розпорядженні власника підприємства. Законодавчо передбачається відрахування тільки на поновлення резервного фонду, а решту традиційно спрямовують на розширення матеріальної бази та соціальної сфери, створення фонду стимулювання засновників підприємства. Так от оце подальше використання повинно бути відображено в Статуті підприємства, розглядатися на зборах трудового колективу. Навіть якщо у власника підприємства не буде доброї волі вкладувати кошти на соціальні потреби, трудовий колектив може пропонувати внести свої пропозиції до Колективного договору.
Кількісний аналіз заключених Колективних договорів дає інформацію про обсяги суб’єктів господарювання, які дбають про дотримання відповідно чинного трудового законодавства соціально – трудових відносин у конкретному колективі. Дослідження положень Колективного договору за змістом його розділів дозволяє реально оцінити стан соціального захисту працівників підприємства. Вибіркове дослідження Колективних договорів
сільськогосподарських підприємств Хорольського району та окремих господарств Полтавської області виявило, що більшість господарств соціальні гарантії та пільги в договорах детально не перелічують, а обмежуються стандартною формуліровкою: “соціальні гарантії і виплати згідно діючого законодавства”. Але це значить, що роботодавець на себе не бере ніяких додаткових турбот по соціальному захисту окрім тих, що його зобов’язує закон. Працівники сільськогосподарського виробництва не активно відстоюють свої трудові та соціальні права. Це підтверджує опитування працівників про соціальний пакет, який їм пропонували при розгляді Колективного договору. Вони повністю довіряють вирішення цих питань власнику і спеціалістам підприємства.
