Сутність, види та фактори економічної стійкості аграрних підприємств

     

      В умовах сучасних ринкових відносин одним з пріоритетних напрямів діяльності будь-якого підприємства є підвищення ефективності роботи і забезпечення умов їхнього довгострокового розвитку шляхом забезпечення належного рівня економічної стійкості, що характеризується ефективністю управління формуванням та використанням ресурсів, ступенем прибутковості, фінансової стійкості підприємства, здатністю розраховуватися за борговими зобов’язаннями тощо, що обумовлює необхідність дослідження сутності та визначення елементів економічної стійкості підприємства як необхідної передумови забезпечення конкурентоспроможності підприємства як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках.

      У сучасній науковій літературі економічна стійкість досліджується у декількох аспектах, узагальнення яких дозволить найбільш повно охарактеризувати її сутнісно-змістовне наповнення. Так, деякі вчені [11, 98] розглядають економічну стійкість як стан рівноваги підприємства, зокрема, Лапуста М.Г. визначає економічну стійкість як рівноважний збалансований стан економічних ресурсів, що забезпечує стабільну прибутковість і нормальні умови для розширеного відтворення стійкого економічного росту в тривалій перспективі з урахуванням найважливіших зовнішніх і внутрішніх факторів [98]. Анохін С.Н. визначає економічну стійкість підприємства як такий стан рівноваги промислового підприємства, при якому економічні і управлінські рішення мають здатність регулювати основні фактори стійкості стану підприємства: управління, виробництво, фінанси, персонал і стратегії в заданих межах ризику [11].

      З іншого боку, економічна стійкість підприємства є сукупністю взаємопов’язаних І взаємообумовлених структурних складових, об’єднаних однією метою, яка передбачає створення, забезпечення та підтримку загального сталого функціонування підприємства [14]. Економічна стійкість підприємства – це володіння саморегульованою системою факторів виробничого, фінансового та соціального характеру, здатної незалежно від зовнішніх впливів і внутрішнього стану підприємства, за рахунок взаємної оптимізації внутрішньої структури і внутрішніх зв’язків, забезпечувати стійку фінансову та виробничо-технологічну активність з метою задоволення суспільних і соціальних потреб як колективу даного підприємства, так і суспільства в цілому [51].

      Вся работа доступна по Ссылке