Методичні підходи до оцінки рівня економічної стійкості аграрних підприємств

     

      На сучасному етапі становлення ринкових перетворень усе більш очевидною стає необхідність якнайшвидшого переходу вітчизняних підприємств на випуск нової конкурентоздатної продукції. Рішення цієї задачі неможливе без залучення в економіку значних фінансових ресурсів. їхня недостатність гальмує будь-які спроби розширити й оновити виробництво.

      Значні за обсягом інвестиції вимагають тривалих термінів кредитування, економічної довіри між підприємствами, інвесторами, банками й державою. На прийняття інвестиційних рішень особливий вплив має надійність партнерів, їхнє стійке положення на ринку виробників і конкурентів.

      У ринковій економіці підприємство – це не суб’єкт (колектив людей), а об’єкт виробництва, тобто майновий комплекс, використовуваний для підприємницької діяльності. Саме персоніфіковане відособлене майно стає юридичним учасником цивільних правовідносин. Такс поняття підприємства дає можливість: гарантувати задоволення можливих вимог кредиторів; зменшити підприємницький ризик засновників, тому що по боргах перед іншими учасниками господарського обороту буде відповідати це підприємство, а не його власник (засновники). Підприємство – це об’єкт підприємництва, основна господарська одиниця, де: комбінуються фактори виробництва; здійснюється виготовлення та реалізація товарів, надаються послуги; забезпечується досягнення цілей його засновників.

      Заставою виживання й основою стабільності стану підприємства служить стійкість, на яку впливають різні фактори: положення підприємства на фінансовому ринку; виробництво й випуск якісної продукції, що користується попитом; потенціал підприємства в діловому співробітництві; ступінь залежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів; наявність неплатоспроможних кредиторів; ефективність господарських і фінансових операцій і т. д.

      Вся работа доступна по Ссылке