Обґрунтування диверсифікації як необхідної передумови сталого розвитку лісогосподарських підприємств
Період макроекономічної нестабільності та трансформаційних перетворень в економіці країни вніс свої корективи в цілі диверсифікації діяльності підприємств тих галузей, що напряму пов’язані з використанням природних ресурсів, зокрема лісового господарства [231].
Диверсифікація лісогосподарських підприємств продиктована об’єктивними причинами економічного та екологічного порядку. Економічними передумовами є суттєве зниження ефективності їх господарської діяльності, викликане системною економічною кризою, що проявляється у зниженні показників прибутковості, зменшенні обсягів випуску продукції, погіршенні загальних фінансових результатів господарювання, скороченні чисельності персоналу, обмеженості державного фінансування лісогосподарських заходів тощо. Актуальність диверсифікації діяльності лісогосподарських підприємств у вирішенні вищезазначених проблем обумовлена вичерпанням внутрішніх резервів зниження витрат виробництва і збільшення прибутковості операційної діяльності, а також необхідністю протистояти поширенню кризових процесів, оскільки реалізація даної стратегії дозволяє забезпечити стабільність навіть в умовах спаду загальної ділової активності [83; 95, с. 139].
На користь диверсифікації як інструменту антикризового управління говорить ї той факт, що не всі підприємства, навіть в межах однієї галузі, відчувають негативний вплив кризових явищ однаково: ті з них, які спроможні швидко та адекватно реагувати на зовнішні зміни (виклики), оптимізувати структуру своїх витрат, запропонувати споживачам економічні блага (товари, роботи, послуги) належної кількості та якості, здатні забезпечити собі стабільне (або принаймні беззбиткове) функціонування навіть в умовах економічного спаду [95, с. 139]. Отже, в умовах кризи та зниження попиту на основну продукцію, питання пошуку додаткових джерел доходу є вкрай актуальним для підприємств, зокрема лісового сектору економіки.
Якщо першою передумовою диверсифікації лісогосподарських підприємств виступають їхні внутрішні економічні проблеми, викликані економічною кризою, то другою – проблеми екологічного характеру, які торкаються не лише підприємств лісового господарства, а мають стратегічне значення планетарного масштабу.
Розвиток виробництва і зростання масштабів господарської діяльності, в процесі яких використовується дедалі більша кількість природних ресурсів, зумовили тотальне посилення антропогенного тиску на довкілля та порушення рівноваги в навколишньому природному середовищі [78, 85, 207]. Одночасно з вичерпанням запасів невідновлюваних сировинних та енергетичних ресурсів посилюється забруднення довкілля, відбувається збідніння біорізноманіття, зменшення площ родючих земель і лісів. Все це зрештою підриває природно-ресурсний потенціал суспільного виробництва, негативно позначається на соціально-економічному розвитку країн світу. Стабілізація навколишнього середовища потребує переходу від економіки використання ресурсів до економіки їх системного відтворення, тобто її стратегічної переорієнтації на засади сталого розвитку [91, 94].
Вся работа доступна по Ссылке
