Сутність обміну та його форми

     

      Людина є частиною природи і тому може підтримувати життя тільки завдяки обміну речовин та енергії, що об’єктивно притаманний самій природі. Отже, обміну в його економічному сенсі передує існування загальноприродного обміну, який виступає базисом, завдяки якому живе людина.

      Дж. Бьюкенен писав: «На скільки нам відомо, жоден економіст ніколи не заперечував існування таких обмінів, які не є «економічними» [24; с. 53]. Адже в суспільстві можна знайти величезну кількість прикладів неекономічного обміну, як природного, а саме теплообмін, обмін речовин тощо, так і духовного як, наприклад, обмін новорічними привітаннями. Утім об’єктом нашого дослідження є обмін економічний, в основі якого лежить економічна мотивація, що переважає в поведінці всіх учасників господарської діяльності.

      Все живе приймає участь у загальноприродному обміні, проте є особливість, яка вирізняє людину серед інших частин природи – це те, що майже всі необхідні для неї засоби існування вона змушена добувати своєю працею, вступаючи у взаємодію з природою не тільки як біологічна, але, перш за все, як соціальна істота. Так, утворюючи певні соціуми, люди спільно своєю працею змінюють форми речовин природи в корисному для них напрямку та пристосовують їх до своїх потреб. «Саму історію розвитку людського суспільства можна розглядати як історію розвитку суспільного виробника, бо людина в процесі життя і відтворення його умов відіграє головну роль» [146, с. 7], відтак будемо розглядати процес суспільного відтворення, котрий, як визначає економічна теорія, включає в себе виробництво, розподіл, обмін та споживання.

      Виробництво являє собою створення матеріальних благ та послуг, необхідних для задоволення різноманітних потреб. Під час розподілу визначається та частка або пропорція, відповідно до якої кожен індивід бере участь у виробленому продукті. Обмін представляє собою процес взаємного переходу об’єктів від одного суб’єкту до іншого. Весь цей рух обумовлений необхідністю задовольнити різноманітні потреби учасників суспільного виробництва, що врешті решт відбувається на стадії споживання. Споживання є протилежним виробництву процесом, тому що знищує його результати, породжуючи тим самим необхідність в подальшому створенні матеріальних благ та послуг.

      Вся работа доступна по Ссылке