Класифікація витрат підприємств роздрібної торгівлі й систематизація чинників, що впливають на їх формування
Питання класифікації витрат підприємств роздрібної торгівлі до теперішнього часу залишається дискусійним у дисертаційних дослідженнях, наукових і навчальних виданнях, спеціальній літературі економічного напряму. Теоретична база цього питання є достатньо опрацьованою, але різноманітні підходи авторів щодо класифікації витрат і різні критерії їх розмежування викликають певні труднощі для організації ефективного управління ними. Відтак, науковий і практичний інтерес викликає узагальнення і систематизація існуючих у закордонній і вітчизняній практиці класифікацій витрат підприємств роздрібної торгівлі з метою виявлення найбільш типових класифікаційних ознак (додаток В).
Вивчаючи існуючі класифікації витрат підприємств роздрібної торгівлі надало можливості визнати, що вони розрізняються за ступенем охоплення і глибиною. Розширену й глибоку класифікацію витрат наведено у працях А.А. Мазаракі [145], Ю.А. Вериги [32], Г.Р. Хамідулліної [258], Е.Р. Кудінова [133], Л.А. Поливаної [201, с.7], В.Е. Керимова, Е.В. Іванової, Р.А. Сухова [118]. Їх класифікації найбільш повно відображають сучасні потреби управління й відповідають вимогам організації дієвого управління витратами.
Із наведених у додатку В класифікацій, найбільш часто виокремлюються наступні класифікаційні ознаки: за економічним змістом, ступенем реагування (еластичності) на зміну обсягів діяльності (товарообороту), ступенем однорідності (складом), можливістю (ступенем) контролю в структурному підрозділі, ступенем доцільності (раціональності) понесених витрат, способом віднесення витрат на об’єкти калькулювання, участю у створенні вартості.
Так, усі автори єдині в думці про те, що за економічним змістом витрати слід поділяти у розрізі економічних елементів та статей витрат [20, 29, 32, 70, 73, 118, 133, 135, 145, 155, 163, 191, 201, 216, 217, 258, 278, 282].
За економічними елементами склад витрат визначається Методичними рекомендаціями [163] та П(С)БО 16 «Витрати» [204], згідно яких витрати операційної діяльності підприємств роздрібної торгівлі розподіляються на матеріальні витрати, витрати на оплату праці, амортизацію, відрахування на соціальні заходи та інші операційні витрати. Ми вважаємо, що групування витрат за економічними елементами допомагає відповісти на питання, що витрачено на конкретний об’єкт у процесі операційної діяльності й має важливе значення для аналізу ефективності витрат. Разом із тим, це групування не характеризує цільовий напрямок витрат. Визначити призначення і місце виникнення витрат, організувати контроль за процесом формування витрат, виявити якісні показники господарської діяльності підприємства і його підрозділів, встановити напрямки дії щодо зниження витрат дозволяє групування витрат за їх статтями. Перелік номенклатури статей витрат у розрізі видів діяльності регламентується Методичними рекомендаціями [163] та П(С)БО 16 «Витрати» [204]. Вважаємо, що регламентоване групування за статтями витрат не може задовольняти різноманітні потреби управління. Враховуючи, що внутрішнє інформаційне забезпечення управлінських рішень щодо витрат залежить від індивідуальних умов господарської діяльності підприємства, вважаємо за доцільне з метою підвищення дієвості управління рекомендувати підприємствам роздрібної торгівлі самостійно формувати номенклатуру статей витрат, спираючись на відповідні нормативно - правові акти.
Важливим питанням для організації обліку, аналізу, прогнозування, контролю в торгівлі є розподіл витрат за ступенем їх еластичності до товарообороту на зміні та постійні. Однак на практиці виникають труднощі щодо розподілу витрат на постійні та змінні, бо цей розподіл залежить від тривалості періоду і величини зміни обсягу товарообороту. Тому рідко можна зустріти витрати, які за своєю суттю є виключно постійними або змінними. У більшості витрати є умовно-постійними або умовно-змінними, бо містять як постійні, так і змінні складові. Такий розподіл витрат вважається дуже ефективним не тільки в практиці фінансового планування, а й у теорії фінансового менеджменту [185, 261]. Застосування групування витрат на умовно - постійні й умовно - змінні дозволяє використати систему «директ - кост», яка дозволяє оптимізувати фінансові результати діяльності підприємства.
Вся работа доступна по Ссылке
