Історично-еволюційні аспекти розрахунків
Розрахунки – це важливий інструмент економічних відносин між суб’єктами господарської діяльності. Вони є невід’ємною частиною товарно-грошових взаємовідносин у сучасному суспільстві, які виникають у процесі виробництва продукції, товарів, послуг, реалізації товарів та виробленої готової продукції. Одним із найважливіших показників, що характеризують стан розрахунків на підприємстві є розмір дебіторської і кредиторської заборгованостей. Характерними рисами сучасних економічних реалій в Україні є нестача обігових коштів, низька платіжна дисципліна, несвоєчасні розрахунки за зобов’язаннями, високі ставки кредитування. Всі ці фактори призводять до кризи неплатежів, для подолання якої необхідно перш за все вдосконалити процес розрахунків.
Для визначення проблематики обліку розрахунків і надання конкретних пропозицій щодо їх удосконалення необхідно дослідити їх історичний аспект.
Знання історії бухгалтерського обліку та динаміки розвитку обліку розрахунків дозволить визначити закономірності сучасних процесів та їх динаміку, а також з’ясувати найважливіші напрямки удосконалення обліку. Одним із головних питань обліку розрахунків є облік дебіторської та кредиторської заборгованості. З давніх часів учені та дослідники намагались, перш за все, знайти та вдосконалити оптимальні шляхи визначення та обліку саме заборгованості та розрахунків.
Перші знахідки письмових згадок про бухгалтерський облік та рахунки були декілька тисячоліть тому. Наприклад, папіруси Зенона, які було знайдено у 1915 році, містять інформацію про будівельні проекти, сільськогосподарські роботи та різноманітні ділові операції маєтку Аполлонуша протягом 30 років у ІІІ ст. до нашої ери.
Ці папіруси свідчать про дуже детальний облік, який здійснювався в Греції та внаслідок торгівлі поширився на Середземномор’я та Близькій Схід. Є відомості про те, що ця система обліку містила відповідальність за ведення обліку: письмовий облік всіх операцій, інвентаризаційні відомості, записи щодо придбання та експлуатації майна тощо.
Зенон у 256 році реформував систему обліку, що склалася у приватних маєтках [189]. Основні цілі обліку, які він сформулював - це: організація систематичного обліку матеріальних цінностей, своєчасний та регулярний облік дебіторської та кредиторської заборгованостей, а також розрахунок економічних ефектів від різних видів господарської діяльності, що є зародженням методів та прийомів економічного аналізу.
Хоча записи Зенона та інші свідчення стародавнього світу відображають давнє існування обліку та рахівництва, проте перші спроби розвитку теорії розрахунків виникли у ХV-ХVІ ст., коли італійський вчений Лука Пачолі сформулював мету обліку. На його думку, мета обліку – «це ведення своїх справ в належному порядку й належним чином, щоб можна було без затримки отримати будь-які відомості як відносно боргів, так і щодо вимог [131]. Проте місце й час здійснення факту господарської діяльності їм не враховувались. Облік був статичним.
Вся работа доступна по Ссылке
