Роль розрахункових операцій в управлінні діяльністю підприємства

     

      На сучасному етапі розвитку економіки, в умовах переходу України на світові засади торгівлі та формування ринкових відносин відповідно до світового досвіду, становлення ринку сприяє розширенню прав та підвищенні відповідальності за свою роботу підприємств. Найголовнішим стратегічним завданням будь-якого підприємства є отримання максимально можливого прибутку та підтримання фінансової стабільності підприємства. Для досягнення цих цілей необхідно визначити та оптимізувати фінансовий стан підприємства.

      На жаль, більшість вітчизняних підприємств «інтуїтивно» приймають рішення щодо утворення та погашення заборгованості і стаються випадки, коли на підприємстві відсутня постійна та обґрунтована політика з цього питання. Це може привести до фінансових втрат або недоотримання частини прибутку. Найбільшу частину у складі дебіторської заборгованості займає заборгованість покупців за відвантажені їм товари та надані послуги, а у складі кредиторської – розрахунки з постачальниками та підрядниками. Саме тому політика управління розрахунками перш за все повинна бути спрямована на оптимізацію розміру та розширення обсягів реалізації продукції та послуг і своєчасне її погашення.

      Автори М.Р. Лучко та І.Д. Бенько виділяють п’ять основних моментів в управлінні дебіторською заборгованістю [91]: визначення умов надання кредиту при продажу товарів (термін, система скидок); визначення гарантій, під які надається кредит, визначення надійності покупця та вірогідності сплати товарів (здійснюється на основі рейтингів компаній, проведеного аналізу фінансової діяльності покупця), визначення суми кредиту проводиться на підставі розрахунків можливості повторних замовлень, визначення політики стягнення дебіторської заборгованості. Тобто за визначену плату компанія може передати право на отримання дебіторської заборгованості третій особі. Ця особа (як правило, спеціальна фірма) або забезпечить отримання дебіторської заборгованості, або надасть допомогу у страхуванні сумнівних боргів. На думку І.А. Бланка, формування алгоритмів управління дебіторською заборгованістю, здійснюється за такими етапами [22]: аналіз дебіторської заборгованості підприємства; вибір виду кредитної політики підприємства відносно до покупців продукції; визначення можливої суми обігового капіталу, яка спрямована на дебіторську заборгованість за комерційними та споживчими кредитами; формування системи кредитних умов; формування стандартів оцінки покупців та диференціація умов надання кредиту; формування процедури інкасації дебіторської заборгованості; забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування заборгованості; побудова ефективних систем контролю руху і своєчасної інкасації заборгованості.

      Вся работа доступна по Ссылке