Організаційно-методичні підходи до оцінки розрахунків по товарними операціям
В Україні у процесі розвитку ринкової економіки та активним функціонуванням ринку купівлі-продажу дебіторської та кредиторської заборгованості, наданих комерційних кредитів українських підприємств, боргові зобов’язання перетворюються на незалежний об’єкт інвестування, а також інструмент впливу на контрагентів. Відбувається активне втягнення різноманітних видів боргових зобов’язань в господарський обіг, як за рахунок перепродажу та цесії зобов’язань, так і за рахунок розвитку факторингових, форфейтингових операцій на українському ринку. Боргові зобов’язання становлять інтерес для потенційних інвесторів як самостійний об’єкт для інвестування коштів. Умови перехідної економіки, мінливе економічне середовище, специфічні особливості нашої держави, а також поступовий перехід до складання фінансової звітності за МСФЗ – це все робить завдання достовірної та неупередженої оцінки боргових зобов’язань підприємства вкрай актуальним.
Питанням оцінки розрахунків присвячено праці багатьох вчених: Н.О.Бреславцевої, Н.Н. Карзаєвої, В.Ф. Палія, Я.В. Соколова, А.Г. Грязнова та М.А. Федотової.
Так, А.Г. Грязнова та М.А. Федотова відзначають таке: «… сьогодні можна нарахувати близько десяти методик та методичних рекомендацій з оцінки дебіторської заборгованості, серед яких є розробки державних структур, існують і авторські методики: бартерна методика М.В. Круглової, сценарна методика С.П. Юдінцева, методика альтернативних сценаріїв В.І. Прудникова, методика оцінки ризикових боргових зобов’язань, розроблена авторським колективом спеціалістів Центру професійної оцінки під керівництвом професора М.А.Федотової, методика оцінки ліквідаційної вартості дебіторської заборгованості під час реалізації в межах конкурсного виробництва, розроблена експертами-оцінниками ТОВ «Центр експертизи власності». Всі існуючі методики можна поділити на відомчі, авторські та розроблені практикуючими експертами-оцінниками. Загальною рисою всіх методик є те, що оцінка дебіторської заборгованості передбачає проведення фінансового аналізу, який дозволяє «відчистити» зобов’язання від безнадійних, агрегувати їх за різноманітними критеріями, та, застосовуючи певні понижуючі коефіцієнти різного ступеня складності, привести вихідну величину боргових зобов’язань до ринкової або ліквідаційної вартості. При цьому всі відомчі методики прагнуть до уніфікації розрахунків вартості боргових зобов’язань та спрямовані на масову, найчастіше експрес-оцінку. Це приводить до «усередненої оцінки», яка не дозволяє врахувати специфічні характеристики конкретного портфелю боргових зобов’язань. У свою чергу, авторські методики, розроблені на основі конкретного фактичного матеріалу, ураховують окремі риси об’єкта, що оцінюється, проте є достатньо складними в розрахунку та можуть використовуватись обмежено» [60, c.205-206].
Вся работа доступна по Ссылке
